Що відомо станом на вечір четверга. З НБУ йдуть керівники та ключові працівники наступних департаментів:
— Ліцензування
— Управління ризиками
— Супроводження кредитів
— Фінансової стабільності
— Виїзних перевірок
Всі вони написали заяви про звільнення, хоча йдуть не з власної волі. Йдуть — бо проти керування Нацбанком в ручному режимі. Вони не готові виконувати злочинні накази команди Зеленського. Накази, які вже почали руйнувати фінансову систему України.
Всі ці люди будували кар’єру саме в НБУ. Вони хочуть працювати далі в НБУ. Але не готові ставати співучасниками злочинів махінаторів з Офісу Зеленського.
Фахівців такого рівня на ринку просто немає. Щоб навчити нових – потрібні роки. Фактично ми зараз перебуваємо за крок до руйнування фінансової системи України
У нашого маленького чергова забавка — він тепер грає в «суб‘єктність». Правда, суб‘єктність ця якась дуже кульгава. Перед Путіним він продовжує принижуватися (а з собою і державу), благати про якусь зустріч — всупереч демонстративній зневазі з боку Кремля, сцикливо уникати слів «агресор», «убивця» та інших, хоча навіть толерантний західний світ (чиїх громадян, до речі, Путін не вбиває) вважає це нормою. А от відносно Заходу і його лідерів Зеленський поводиться абсолютно по-хамськи. Чому так?
По першому питанню:
1. Страх кроля перед удавом-Путіним, котрий Янелох не здатний подолати.
2. Небажання втратити заробітки в Росії.
3. Свідоме чи підсвідома неготовність визнати, що війну почав і веде ВВХ, а відтак — що головна теза переможної виборчої кампанії про «війна іде, бо вигідна Порошенку» була банальною брехнею.
По другому питанню все іще простіше:
1. Янелох вважає, що антикремлівська позиція Заходу (зокрема, США), так чи інакше гарантує йому певний рівень підтримки.
2. Він має якимось чином пояснити, чому в такій скрутній ситуації ми не маємо підтримки МВФ і позичаємо кошти на набагато гірших умовах. І Зеленський виправдовує це міфічною «суб‘єктністю».
Йому, малоосвіченому тупуватому совку не зрозуміло, чим вимоги Заходу відрізняються від кремлівських. Бо останні — на користь Росії. А перші — Україні.
Щоправда, інтереси України та Зеленського збігаються чимдалі рідше.
