Годівниця мафії Зеленського потихеньку закривається, і закриває її не НАБУ, а бухгалтерія Єврокомісії.
Що сталося.
Київ попросив у європейців ще 27 мільярдів доларів (близько 23 мільярдів євро) на покриття оборонного дефіциту до кінця цього року. Просто так, поверх уже узгодженого 90-мільярдного кредиту, транші якого розписані рівними частками на 2026 і 2027 роки. За словами чотирьох європейських дипломатів, з якими говорила NYT, такого масштабу дірки в бюджеті ніхто з партнерів не очікував. У кулуарах говорять прямо: як можна планувати так, щоб за кілька місяців до кінця року раптом не вистачило суми, порівнянної з чвертю всього річного пакета допомоги?
Реакція Брюсселя була холодною.
Після переговорів єврокомісара з економіки Валдіса Домбровскіса з прем’єром Корецьким речник Єврокомісії Балаж Уйварі сказав, що першим кроком має бути «чітка картина бюджетної та фінансової ситуації» України, а конкретна сума потребує технічних консультацій і оцінки МВФ.
Перекладаю з дипломатичної:
спочатку покажіть, куди пішли гроші, потім поговоримо про нові. Брюссель хоче розшифровку до рядка — від грошового забезпечення військових і виплат родинам загиблих до конкретних контрактів на закупівлю озброєння.
Варіантів закрити дірку у ЄС бачать два.
Перший.
Прискорити виплати з уже погодженого кредиту, тобто витягнути гроші 2027 року в 2026-й.
Другий.
На якому наполягає Київ, — заморожені російські активи. І в обох випадках рішення ухвалює не Зеленський, а європейські столиці. А в них уже кілька місяців лежить інший документ, про який у Києві воліють не згадувати.
Це пакет із п’яти євроінтеграційних законопроєктів:
1. №15334 про розширення підслідності НАБУ і САП на керівництво Офісу президента і директора ДБР.
2. №13602 про перезапуск ДБР за моделлю БЕБ і митниці.
3. №15343 про прозорий конкурс на генпрокурора.
4. Законопроєкт про зупинення строків давності для корупціонерів, які ховаються від відповідальності в армії.
5. Остаточне скасування «поправок Лозового» з посиленням переслідування фігурантів за кордоном.
Це не хотілки опозиції — це проміжні бенчмарки першого переговорного кластера, які стали офіційними зобов’язаннями України.
І що зробила з ними монобільшість?
Правоохоронний комітет, не розглядаючи по суті, одним пакетом рекомендував не включати їх до порядку денного 16-ї сесії. Формулювання — «втратили актуальність».
Законопроєкт про підслідність НАБУ щодо Офісу президента «втратив актуальність» саме тоді, коли НАБУ і САП проводили спецоперацію з фігуранткою з-поміж заступників того самого Офісу. Тільки після скандалу, тиску послів і погоджувальної ради Рада 244 голосами повернула ці документи в сесійний план. Повернула в список, а не ухвалила.
Це різні речі, і в Брюсселі цю різницю розуміють.
Тепер про ціну питання.
Ще в березні Марта Кос листом до Стефанчука нагадувала, що реформи — умова для 4 мільярдів євро в межах Ukraine Facility.
Влітку оновлений Український план зафіксував:
25 реформ і кроків відкривають понад 10 мільярдів євро до кінця року, з них великий транш у 7,5 мільярда — за 18 конкретних кроків.
Плюс на цей рік до Ukraine Facility додано 8,3 мільярда з 90-мільярдного пакета, і бюджетна частина великого кредиту йде тими самими траншами під ті самі індикатори.
По двох уже отриманих траншах в України висять невиконані умови з дедлайнами 30 червня і 29 вересня, і Єврокомісія прямо попереджає про процедуру остаточного скорочення виплат. Тобто на кону не абстрактна «євроінтеграція», а десятки мільярдів живих грошей, від яких залежить, чи буде чим платити військовим у січні.
Ось і вибір, який тепер стоїть перед Зеленським.
➤ Або погодитись на антикорупційний пакет — конкурс на генпрокурора, незалежне ДБР, НАБУ з правом заходити в Офіс президента.
➤ Або привести воюючу, стікаючу кров’ю країну до дефолту напередодні найважчої з 2022 року зими.
Третього варіанта, коли гроші дають, а закони «втратили актуальність», більше немає.
Домбровскіс це сказав максимально ввічливо.
Чому європейці не вірять на слово, теж зрозуміло.
Ті ж NYT цього тижня опублікували матеріали аудитів Держаудитслужби і внутрішнього аудиту Міноборони: лише за 2024 рік Україна втратила близько 1,2 мільярда доларів через шахрайство, марнотратство і неналежне управління оборонними закупівлями.
Сім із десяти найбільших підрядників отримували нові контракти попри кримінальні провадження і зірвані попередні поставки.
Вісімнадцять компаній отримували нові замовлення після зриву старих, шість із них не виконали жодного контракту.
І це не нова історія: ще у 2023-му ЦПК показував понад 30 мільярдів гривень передоплати за зброю, яку армія так і не отримала, а станом на 1 січня 2026-го прострочена дебіторка АОЗ — 45,8 мільярда гривень, понад мільярд доларів. Це тільки те, що доведено аудитами.
Скільки не доведено, ніхто не знає.
Тому пояснення наших чиновників про походження майже 30-мільярдної дірки виглядають жалюгідно. Нам розповідають, що ми стали більше витрачати на війну. Але ні європейці, ні ми з вами не бачимо ані підвищення грошового забезпечення солдатам, ані різкого зростання інтенсивності бойових дій, яке б це пояснило. Зате бачимо, як ростуть застави для корупціонерів з оточення президента і як ростуть їхні апетити біля бюджетного корита.
Брюссель вже точно знає, хто саме в Києві вирішує, що «втратило актуальність». Та й ми з вами — теж.
Питання в іншому — що обере Зеленський?
Виконати вимоги ЄС щодо антикорупційних реформ і остаточно втратити вплив на правоохоронні органи чи заморозити країну?
Відповідь на це питання ми узнаємо в найбличі тижні.
• •
27 млрд американських грошей, це не 27 млрд гривень! Їх по кишенях не розсуєш. Чи розсуєш?
А давайте подумаємо з погляду банальної логіки та відсутності економічної освіти, як таке могло статися:
Чотири з лишком роки Україна живе та воює за рахунок донорських грошей. Майже чотири роки донори не вимагали докладного звіту про використання своїх грошей, сподіваючись на «порядність» Зеленського та його «ефективних менеджерів».
Щороку то там то тут виникали корупційні скандали: «яйця по 17», мільярдні переплати за снаряди, за обмундирування, за будівництво укріплень і захисних споруд для енергосистеми, бекофіси, «Династії», «Мідаси» тощо.
Щороку з бюджету відщипували потроху, але нестачу грошей компенсували наступним траншем від партнерів і все було шито-крите.
Але нарешті терпець у партнерів урвався і наступного траншу не дають, а навпаки вимагають розгорнутий звіт за всі роки.
Звіт партнери запросили після вимоги Зеленського про виділення додаткових американських грошей у розмірі 27 млрд.
І я собі думаю, а чи не утворилася ця діра в бюджеті за чотири роки майже безконтрольного використання, як грошей партнерів, так і податків українських платників податків?
Чи не полетіли ці гроші замість ракет «Фламінго» кудись у офшори? На криптогаманці? В Ізрайль із Міндічем? В Австрію із Шурмою? У Москву щомісячною «двушечкою?
Чи не роздерибанили ці гроші замість зарплат солдатам у коридорах та кабінетах Банкової?
З початку повномасштабного вторгнення Україна отримала майже 200 мільярдів доларів прямої бюджетної підтримки від міжнародних партнерів. Міжнародна бюджетна підтримка спрямовується виключно на цивільні та критичні витрати держави (державне управління, пенсії, соцвиплати, соціальну та критичну інфраструктуру).
З бюджетної підтримки близько 15% пішло на корупцію (від 200 млрд доларів 27 млрд.)??
А ще є фінансова підтримка військових витрат: боєприпаси, техніка тощо. Але з військової підтримки важче красти, суми виділяються на прямі контракти з виробниками чи закупівлі у міністерствах оборони країн партнерів. Хоча частина військової допомоги йде в Україну «живими» грошима: на підприємства ВПК України, для закупівлі у них військового обладнання, боєприпасів, дронів тощо.
А ще є пряма допомога, на приклад: на ремонт критичної інфраструктури, захист критичної інфраструктури тощо. Суми обчислюються мільярдами доларів.
Грубо кажучи, близько 30 млрд доларів бюджетної допомоги розтягли по кишенях.
А з військової та іншої допомоги?
Але я не економіст. Можу й помилитись.
Сума корупційної діри швидше за все значно більша.
