Частина 1.
Послідовникам святого Штілермана присвячується.
В неділю мене звинуватили в тому, що я пи.дю на гарного чолов’ягу Штілермана, який старається і намагається щось корисне зробити. В сенсі, що я сам не можу щось корисне подібне зробити, а наш герой Штілерман ворога б’є несамовито своїми ракетами.
Ну, по перше, це ж головний принцип української реальності: не можеш сам – навчай інших. Так шо я строго в існуючому тренді.
А по друге, маю право, тому що Штілерман старається і намагається за гроші платників податків, тобто і мої гроші. Контроль за використанням моїх грошей є моє право.
І по третє, дякую послідовникам Штілермана, це дало мені поштовх детально вивчити все про Фламінгів. Я це і роблю зараз, і хочу поділитись з вами подробицями.
Якщо б Штілерман, як сотні інших виробників високотехнологічних військових виробів, проводив науково-конструкторські дослідження за свої гроші, то і питань би не було. Але вся його діяльність проходить за гроші бюджету та іноземної допомоги. За Fire Point і 3000 ракет вже сам Портрет неодноразово зуб давав. А, як відомо, Портрет розкидується виключно не своїми грошами.
Чому гігантські гроші на розробку нової крилатої ракети дали саме Штілерману, а не КБ Луч? В мене тільки одна відповідь на це питання. Тому що Штілерман працює Фунтом. А з КБ Луч Фунта не зробиш.
Я б не був таким вередливим, якщо б розробку нової крилатої ракети доручили завзятим вальцманоботам Турчинову з Горбуліним. Тому що вони точно знають, що таке розробка ракет, і вони б мовчки працювали, а не шастали по етерах.
А Штілерман діє в парадигмі охвісу простих рішень: Крилата ракета? Та без питань! Через півроку буде вам по 7 штук на день! Та ще й балістики відсипемо на решту!
Хочу сказати, що мені дуже допомагають в дослідженні як сам пан Штілерман, так і його колега пані Терех. Вони триндять в етерах невпинно, і навіть ненавмисно вивалюють просто гігабайти інформації.
Для початку відповім на прості питання:
П: А чи існує ракета Фламінго?
В: Так, існує. І навіть літає, і іноді влучає в ціль.
П: Є підтвердження бойового використання ракети?
В: Так, є.
П: Є підтвердження масових бойових пусків ракети?
В: Ні, немає.
Тобто, ракета є, але як штучний виріб. Не масовий. Як і імпортні Тіні, Скальпи, АТАКАМСи. Але ж імпорт нам давали і дають потроху, і за це ми дуже вдячні. А нам треба масовість. Щоб не дві ракети прилетіли на завод, а десять-двадцять, і весь завод розтрощили, а не пару цехів.
Нам треба, щоб на НПЗ прилетіли не 50 дронів, а 20 ракет, і зруйнували його вщент, щоб навіть прямогонний бензин цей завод вже не здатний був виробляти.
Для цього нам треба своє масове виробництво крилатих ракет з БЧ не менш ніж 450-500 кг і дальністю не менш ніж 1000 км. Слідкуєте за логікою?
А наш Портрет, все його оточення, спецвідлов в Раді – вони ж всі неосвічені, без досвіду, популісти і авантюристи, але мають відмінний хапальний рефлекс. Охвіс простих рішень з липкими руками і захмарно завищеною самооцінкою.
І от Штілерман, як класичний Остап Бендер, впарює Портрету намальовану лівою ногою програму створення своєї, української, надпотужної крилатої ракети, з характеристиками, де Томагавк відпочиває. При чому не за роки, а за лічені місяці.
Штілерман і Fire Point намагалася не винаходити і не розробляти все з нуля. А взяти вже існуючі частини, зкомпонувати їх, і отримати ракету. Для того і розмір ракети запропонували незвичний – 6 м. Щоб було достатньо місяця і для будь-якого за розміром навігаційного обладнання, і для будь-якого БЧ, і для палива, і двигун взяти з літака, існуючий.
Двигун взяли доступний, існуючий з 70-х років минулого століття український АІ-25/АІ-25ТЛ.
Для навігації використати доступну INS/GNSS-архітектуру і CRPA, як на дронах, які вироблялись масово і серійно.
Для бойової частини, судячи з фотографій, використали вже існуючу важку авіаційну боєголовку/бомбу.
Корпус максимально спростили, і роблять з композиту методом автоматизованого намотування вуглецевого волокна, а не як класичний зварний металевий фюзеляж. Основний фюзеляж формується на спеціальній автоматичній намотувальній машині: на оправку шарами намотують вуглецеве волокно під різними кутами, щоб отримати потрібну міцність у різних напрямках навантаження. Після намотування композит проходить термообробку, де смола полімеризується і корпус набуває остаточної жорсткості.
У результаті дуже швидко отримали шеститонну крилату ракету з потенційною дальністю по двигуну і паливу до 3000 км і потенційно більш ніж тонною бойового навантаження по розмірам ракети.
Весь світ почав говорити про ракету Фламінго. Телемарафон і зелені журналюги-пропагандони почали славити Штілермана і вихваляти мудру оборонну політику Шури Балаганова закреслено Портрета.
Ракета Фламінго почала взлітати і… І тут пан Штілерман і інші генії почали реально «ловити паркани», як кажуть інженери у військах БПС. І я хочу розказати вам детально про всі ці паркани, які я виявив у процесі свого дослідження.
Як тільки ракету спробували «поставити на крило», відразу почали вилазити всі проблеми одночасно: ресурс старих двигунів, залежність від імпорту, РЕБ, накопичення помилки навігації, неможливість наднизького польоту, точність і необхідність стандартизувати бойову частину. І ці проблеми і заблокували можливість масового випуску ракети.
І, відповідно до законів еволюції, почалась друга, набагато складніша і довга стадія розробки ракети Фламінго – перетворення потенційно працездатного воєнного рішення на зрілу серійну ракетну систему. І от зараз ми саме на цьому етапі.
До речі, противні досвідчені вальцманоботи ще більше року тому відкрито попереджали тупе довірливе населення України – неможливо створити нову гарну крилату ракету ні за півроку, ні за рік і ні за два. Не буде в 2026 році масових пусків по московії Фламінг. Що ми і маємо на зараз.
Таким противним вальцманоботом є і я. Мої три статті про Фламінгу ви можете знайти в архіві, серпень і вересень 2025, рік тому. На жаль, рік тому я був правий. Чи правий я зараз, будемо подивитись через рік.
Отже, от вам паркан, чи перша серія парканів, в які з розгону влетіли Штілераман з Fire Point верхи на ракеті Фламінго – двигун.
Двигун для Штілермана і ракети Фламінго став однією з головних виробничих проблем усієї програми. Причому історія тут цікава: спочатку Fire Point досить дотепно вирішила проблему за рахунок старих авіаційних двигунів, але коли постало питання масового серійного виробництва, саме двигун перетворився на вузьке місце.
Фламінга — дуже велика крилата ракета: заявлена стартова маса близько 6 тонн, бойова частина — близько 1150 кг, дальність — до 3000 км. Для такої машини маленький турбореактивний двигун класу тих, що ставлять на шахед-подібні апарати або компактні крилаті ракети типу орківської Бандеролі, просто не підходить. Потрібна силова установка авіаційного класу.
І Штілерман вирішив йти нетиповим шляхом: замість розробки нового двигуна з нуля чи купівлі готового імпортного вирішили використовувати старі АІ-25 та АІ-25ТЛ виробництва Запорізького моторобудівного заводу ім. П. І. Баранова, нині «Мотор Січ», розробки Запорізького машинобудівного конструкторського бюро, нині ДП «Івченко-Прогрес». АІ-25 розробили в середині 1960-х, серійне виробництво почалось у 1967 році.
АІ-25ТЛ — форсований і адаптований для навчально-тренувальної авіації розвиток АІ-25. Серійне виробництво з 1973 року.
Масштаби виробництва були величезні: АІ-25 всього виробили понад 9 000 двигунів, АІ-25ТЛ — понад 3 000 одиниць.
Для бойової одноразової ракети двигун не повинен мати ресурс у тисячі годин. Йому потрібно гарантовано пропрацювати лише кілька годин. Саме так це пояснював Штілерман: для ракети достатньо двигуна, який надійно відпрацює близько десяти годин, а тому повністю підходять старі АІ-25 та АІ-25ТЛ з залишком ресурсу.
Після розпаду Варшавського договору та списання великої кількості літаків Як-40 та L-39 у різних країнах залишилися сотні і тисячі АІ-25ТЛ та АІ-25 — на складах, у ремонтних підприємств, у складі списаних літаків тощо.
І Fire Point почала скуповувати старі двигуни по всьому світу.
Штілерман розповідав, що історія з демонстрацією FP-5 на виставці IDEX-2025 в ОАЕ на стенді Milanion Group була навіть частиною операції прикриття. Fire Point хотіла створити враження, що закупівля старих АІ-25/АІ-25ТЛ проводиться в інтересах іншої компанії.
Тобто на першому етапі рішення було дуже ефективним: не будувати дороге моторобудівне виробництво, а перетворити світові запаси старих авіадвигунів на двигуни для крилатих ракет.
Але з часом виникла перша проблема – проблема масштабу (ну хто ж очікував…). Для десятків ракет схема чудова. Для пару сотень — ще працює. А якщо треба виробляти багато сотень і тисячі Фламінг, виникає фундаментальна проблема: старі АІ-25/АІ-25ТЛ — ресурс кінцевий і дуже різний по якості.
Пошук двигунів по всьому світу виявився одним із найскладніших питань програми. Компанія отримувала АІ-25/АІ-25ТЛ у різному технічному стані, після чого двигуни доводилося перевіряти та випробовувати.
Тобто «купили старий двигун і прикрутили до ракети» — надмірне спрощення. Це коли ви купуєте новий виріб із зазделегіть обумовленими параметрами якості, так можна. А тут кожний двигун має свій ступінь зносу, свою ступінь випрацювання ресурсу. Потрібні дефектація, стендові випробування, перевірка паливної автоматики, підшипників, компресора, турбіни тощо. І, звісно, фахівці високого рівня, яких просто ніде взяти. А стан двигуна, який двадцять чи тридцять років пролежав на складі, після сотень і тисяч годин експлуатації передбачити без перевірки неможливо.
В результаті Штілерман отримав двигуни з різними характеристиками, і Фламінги полетіли туди, куди самі хотіли.
Друга проблема з двигунами виявилась очікуваною для адекватних людей, але не для геніїв Кварталу. Московія почала блокувати закупівлі.
Значна частина доступних АІ-25/АІ-25ТЛ знаходилася в третіх, у тому числі нейтральних країнах. Після того, як призначення двигунів стало зрозумілим, московія почала дипломатично тиснути на потенційних постачальників.
Цей тиск у значної частині випадках був результативним — переговори про постачання Україні двигунів зривалися.
Отже, зі старими АІ-25/АІ-25ТЛ двигунами для Фламінгів Fire Point налетіла відразу на три паркани:
1. Обмежена кількість двигунів.
2. Різний технічний стан двигунів.
3. Блокування закупівлі московією.
І ось цього року, стоячи біля парканів, сам пан Штілерман своїм невтомним ротом сказав: «Ми недооцінили складність цього питання. Це була наша помилка».
І компанія почала шукати виходи з ситуації. А виходів було всього два, стандартних, означений вище.
Перший – купити готовий двигун у країн – партнерів. Другий – розробити і виробляти власний двигун.
І компанія одночасно пішла по цим двом шляхам. А це, як ви розумієте, ще додаткові гроші і головне – час і дуже довгий час!
У 2026 році з’являється в інеті повідомлення, що з уламків Фламінг московити нібито ідентифікували інший, можливо британський двигун.
Минулого місяця компанія ротом пані Терех повідомила, що Фламінга працювала з п’ятьма різними двигунами. Якщо припустити, що два з них – відомі нам радянські АІ, то ще три – імпортні. Які – невідомо. І на який стадії зараз імпорт двигунів з країн-партнерів – немає інформації.
А тепер найцікавіше: власний двигун Fire Point для Фламінгів.
Гендиректорка Fire Point пані Ірина Терех знову ж таки власним ротом в серпні повідомила, що компанія спільно з конструкторським бюро, яке свого часу працювало над АІ-25, розробила власний турбореактивний двигун. Це конструкторське бюро мабуть є ДП «Івченко-Прогрес». Зараз виготовляється перша партія з десяти прототипів. За словами пані Терех, на створення двигуна пішло понад пів року, причому розробка силової установки виявилася складнішою, ніж створення самої ракети. Ну хто ж таке міг очікувати в охвісі простих рішень!
Я нагадаю, що московити так і не змогли з 2014 року розробити і виробляти двигуни, які раніше для них робив «Мотор Січ».
Отже, двигун став першою перешкодою, першим парканом, який унеможливив масове виробництво ракети Фламінго. Старі двигуни виявились з вадами у характеристиках і їх недостатньо, а свого нового немає, і дай Боже буде тільки у 2027 році, у кращому випадку.
Підсумок. Я можу констатувати, спираючись на заяви самого Штілермана і гендиректора Fire Point пані Терех, що масштабного виробництва Фламінгів не буде ні в 2026, ні дуже вірогідно в 2027 році по причині відсутності двигунів.
І це ще не все. В наступній частині я вам детально розповім про ще два паркани – навігацію і бойову частину Фламінгів.
А так да, ракета є, вона літає, і навіть іноді, дуже рідко правда, влучає в цеха стратегічних московитських заводів. Отже всі ті, для кого Штілерман «батя, я старалась», можуть з чистою совістю продовжувати дрочити на його фото.
Всім нагадую, що дурні смішні лапті встигли розробити і масово виробляти реактивні шахеди і ракети Бандероль, які 24/7 тероризують міста і села України, і дешево збивати які ми поки не вміємо. А шо в нас з реактивним дронами, вибачаюсь запитати? А йок в нас. В нас чекають, коли Фламінгі в стаю зберуться.
А як гарно було б, якщо московити залишили би Штілермана собі і зробили б його головним ракетобудівником московії!
