Фото зруйнованого міста опублікувала пресслужба 41-ї окремої механізованої бригади у Facebook.
«Колись на цих вулицях вирувало життя, лунав дитячий сміх та метушня дорослих. Аж поки не прийшла орда і не перетворила мальовниче привітливе місто на лігво смерті і мороку. Бо так і не змогла схилити його навколішки», — пишуть у бригаді.
Багатоповерхівка у Куп’янську у серпні 2026 року. 41 окрема механізована бригада
Зруйнований навчальний заклад у Куп’янську внаслідок російських атак, серпень 2026 року. 41 окрема механізована бригада
======
Краматорськ:
18 серпня 2023 року.
Кут зору на події в Україні і за її межами.
В соціальних мережах іноді трапляються об’єктивні оцінки подій.
А я так бачу, що перш за все потрібно дивитися на головне, під вірним кутом зору на причини, а не на наслідки.
Нині діюча влада – це неукраїнський проект однозначно, якщо м’яко сказати.
Були задіяні певні технології, пограли на емоціях несвідомих громадян.
Наобіцяли всього чого хотіли люди.
Та і основне гасло було – ми принесемо вам мир.
Згадався Чемберлен зі своїм папірцем, прем’єр – міністр великої Британії перед Другою світовою.
Що з цього вийшло – Друга світова війна.
Історію потрібно вчити, а не набивати лоба на власних помилках!!!
У нас 5 років йшла війна, яку ніхто не хотів війною називати, так зване АТО, потім ООС.
Тодішня влада маневрувала, за причини таких маневрів не пишу, тема досить широка і не є метою публікації.
Всі притомні люди знають як можна досягнути миру.
Є два лише способи – Перемога, або капітуляція.
Але винахідники з кварталу придумали своє гібридне поняття миру – просто нада перестать стрелять і домовитися десь по середині.
Якщо все це перевести на людську мову, то це називається одним словом – капітуляція.
Не знаю чим ви думали, якщо було чим.
Це настільки очевидні речі.
Тому всі їх дії саме на цю капітуляцію і були направлені, на повзучу капітуляцію.
Це тільки сліпий не бачить і глухий не чує.
Не буду перелічувати, хто цікавиться той знає.
І те що трапилося 24 лютого 2022 року було логічним завершенням того плану.
Нас банально здавали росіянам без бою.
Але вони помилилися, наше суспільство не все продажне і є невеличка частина патріотично налаштованих людей, які разом з силами оборони і дали бій ворогу.
Зламали вщент плани ворога і тих хто нас йому здавав.
Ну а далі самі розумієте, пішли претензії про невиконані обіцянки…
Ось обіцяючи і сіли на шпагат, коли повернулися з бігів.
А ти ту вишиванку як не ряди, а все одно руська косоворотка проступає у всьому.
Хоча їм діла не має за великим рахунком ні до вишиванки, ні до косоворотки.
Це щось таке середнє – воно, що не має взагалі ні національності, ні моралі, чи якихось уподобань.
Головна ціль побільше набити власні кишені і при першому ж «шухері» втекти з награбованим.
Тому якщо на події дивитися саме під таким кутом зору, то все логічно і зрозуміло.
Маневрують як можуть, з одного боку є папери зі сходу підписані кров’ю, з іншого компромат з Заходу.
Тому питань не має.
У них йде боротьба за гроші і власне виживання.
Країна, та їм діла до неї не має, це просто годівниця і не більше.
Люди, ці потоки української крові на полях битв, та то ж не їх кров.
Гастролери без роду і племені.
Все що робилося для оборони країни, робилося з — під палки американців і британців.
Згадайте перші дні, коли Боріс Джонсон приїжджав без попереджень і вправляв мізки на український лад.
Отримали копняка, щось зробили.
Але вони не можуть повернути в бік Заходу, а папери?
Кроки по євроінтеграції повністю провалені як і по НАТО.
І все це буде валитися і далі.
Повністю зіпсовані стосунки з Заходом.
Ви всі бачили той саміт НАТО в Вільнюсі.
Захід не бажає перемоги росії в війні, тому що це посилить вісь росія – Китай.
Але й не знає, що з нами робити.
Ви ж бачили, керівники воєнних відомств США і Британії на пряму співпрацюють з нашим ГШ і генералом В.Ф. Залужним.
Навіть не зустрічаються з ОП і президентом ОП…
Горшки побиті…
Тому зараз від цієї публіки і почали звучати слова, що треба розвернутися в бік Китаю, союзника росії в нашій війні.
Вас це не дивує, не обурює?
Шантрапа із всіх сил шукає методи свого особистого порятунку.
З одного боку узурпували всі гілки влади, але це не є запорукою стабільності в країні, яка пережила два майдани.
Лід як кажуть достатньо тонкий і може в любу хвилину провалитися.
Тому і йдуть потуги, а як би заручитися підтримкою того ж Китаю заради власної безпеки, саме власної.
Ви що, думаєте, там всі геть дурні і ніхто із них не знає як потрібно діяти під час війни, знають, плани у них і нас різні.
Ось в чому головна причина.
Звичайно той кадровий потенціал з кварталу і його найближчого оточення ні на що не здатне, то могли б залучити і фахівців.
Але тоді де будуть вони, повні лузери у всьому, це якщо дипломатично сказати.
Ви ж подивіться як з перших днів цієї війни їм популярність генерала Залужного покою не дає.
Що вони тільки не робили і не роблять, щоб зруйнувати останню діючу інституцію – Збройні Сили України.
Прокралися на воєнкоматах, набили собі кишені, а потім фінт вухами, і хай Залужний розгрібає все їх лай#о.
Красиво, ефективно, гроші собі, ла#но Залужному.
Цар справедливий, а бояри не дуже…та і тінь на Залужного кинути не завадить.
Тому вся ця вистава буде і йти далі під таким же соусом.
Хоча їх утримання при владі спирається на підтримку несвідомих громадян.
Вони ж не просто так ввімкнули килимові бомбардування їх мізків брехнею з телемарафону.
Поки що працює.
Дехто в мене питає, а що нам робити — набиратися розуму і не плутати чорне з білим для початку.
І чим скоріше це станеться, тим більше толку буде.
Не буде підтримки, ця мильна бульбашка сама трісне…
Як прийшло, так і пішло…
Воно все нічого б було, але у нас окрім внутрішнього є ще і зовнішній ворог і він своїх планів не змінив.
Жме на всіх фронтах де може.
Тому що залишається, битися на всіх фронтах.
Не має у нас іншого виходу.
Воюємо далі.
