Очільник Банкової поїхало «у турне». У Норвегію — на похорон, у Канаду — за ще однією «столітньою угодою», а потім будуть США — для можливої зустрічі з маревом Трампа і спробою виступити на Генасамблеї ООН.
Турне потрібне лиш для вигляду про «непричетність» до домашніх корупційних зашкварів, які потрясли не лише Україну, але й увесь західний світ, політикум і пресу.
На погляд сценаристів, що привели до влади діючих можновладців, пам’ять українців дуже коротка. Вони рефлексують і обговорюють те, що відбулося годину тому, чи максимум — добу. Тому «пропонують» перегорнути сторінку, зробити вигляд, що нічого не відбулося, адже нічого не зміниш, і загалом цікавіше обговорювати чергове «турне».
В Україні — ступор. І в Кабміні, і в ОП. Декілька тисяч службовців тиняються з кутка в куток. Ті, хто займається корупційними діями, «працюють» у своїй сфері, а інші — блудять по кабінетах. Не визначені ні пріоритети, ні завдання для держслужбовців. Війна, зима, корупція, бідність — є загрозами для нації, але не для влади «з множинним громадянством».
Читаючи коментарі під своїми публікаціями, бачу одні й ті ж запитання: допоки ця безтямність у владі буде тривати? Допоки буде продовжуватися мародерство? Скільки ми ще будемо терпіти відсутність керованості країни, некомпетентність і шалену корупцію? Який вихід із цього цугцвангу?
Для більшості виходу не видно. Вибори поки поза законом, а справжній ціннісний Майдан під час війни неначе неможливий.
Маємо черговий доказ підручникових очевидностей — відсутність протоколу змінності влади для будь-якої влади — це прямий шлях до тиранії та відсутності стимулів стабільної економіки.
Влада розуміє, що «змінитись» самій — це попрощатися з можливістю тотального мародерства. Цього дуже не хочеться. А тим більше можна не встигнути втекти з країни у час війни…
Тому грабують як в останній день. Навіть ввели у ступор усі країни, що нам допомагають. Західну еліту і пресу вразив шок — «Банкова» проголосила про дефіцит держбюджету на 2027 рік у 27 млрд дол.
Не потребу, а дефіцит.
Партнерів обурила і сума, і неспроможність ані очільника «Банкової», ані Мінфіну, ані профільного комітету ВРУ пояснити, як такий дефіцит виник — тобто куди йдуть десятки мільярдів, що вже надходять, і водночас на що збираються потратити наступні. Партнери виділили 6 млрд на ракети для «Петріот» і завмерли в очікуванні пояснень…
Для всіх зрозуміло, що влада возвела мамону до ідолопоклонства і «на виході» вирішила «взяти весь банк».
Згадуємо відомі, очевидні, але не прості істини. Якщо держави, що пов’язані війною, повинні дотримуватися угод і законів, то нації у час війни завжди керуються традиціями справедливості і моральною згодою для виживання і перемоги.
Це не наш винахід. Це аксіоми історії всіх націй, що прагнуть вижити і перемогти. Так завжди приходить час розуміння, що іншого шляху, окрім неелекторальної зміни непотребу-правителів заради справедливості, безпеки і перемоги, не буває. Історія попереджає — маємо бути готовими до змін.
На що потрібно зважати? Три складові.
Перша. Щоб дві третини усвідомили, що окупаційна «влада» — це внутрішній ворог, у нас — ліквідатори українців і України. Соціологи твердять, що сьогодні це усвідомлює вже 50%, і до критичної маси добігає час. Як швидко? Зима поставить крапку.
Друге. Половина тих, хто має відповідь на запитання: хто є внутрішнім ворогом? — має зрозуміти, які критерії є базою для визначення тих, хто має прийти на заміну непотребу. Важливо усвідомити внутрішні причини війни і те, що кумири естради, «бренди» спорту, бігбордні «генерали» — нічого не змінять. Зміниться обгортка, а не «підмога» зовнішнім агресорам.
Той, хто вміє читати та хоч трішки мислити, має усвідомити, що на зміну нівіяній безтямності і паразитам має прийти інша якість державотворення і відповідальності.
Мають бути утверджені принципи — компетентності, шляхетності, жертовності.
Потрібні візіонери, які мають дух не лише покарати мародерів і прогнати недолугих, а й утвердити справедливість як базу відновлення національної держави, знають, яким є шлях до миру через перемогу, спроможні знищити «корпорації корупції», що постали у кожному урядовому міністерстві, та відновлять законність цих інституцій, почнуть із себе і створять необхідність жити українцям за законами.
Третє. Потрібна когорта тих, хто довіряє один одному і готовий взяти на себе жорстоку відповідальність за результат формування людяної і сильної української України.
