Цей пост про відповідальність за некомпетентність. Точніше — про те, що відсутність такої відповідальності робить Україну ще і ще і ще слабішою.
Приклад 1.
Вся аграрна частина України стикнулася з тим, що перекриття чорноморського шляху експорту зерна і малі потужності сухопутних перевозок вбивають результат їх нелегкої праці. Зерно у фермерів скупляють за 60% собівартості!
Чи була така ситувція несподіванкою?
Ні. Минулого року вже було і перекриття агресором Чорного моря і блокада їхньою агентурою зах сухопутного кордону.
Тоді Зеленський зняв проблему просто — в рамках створення нового Уряду Свириденко ліквідував у липні 2025 МінАПК і злив його з іншими міністерствами.
Дбав наш геній простих рішень про економію бюджету!
Чи зробив міністр економіки, довкілля та сільського господарства Соболєв щось, щоб не допустити повторення кризи 2025 в наступному році?
Чи пробувала вирішити цю проблему Премʼєр Свириденко?
Ні. Жодної програми створення зернових транзитних потужностей не було створено.
Через рік наш геній простих рішень в рамках створення ще одного нового Уряду дав команду відновити Мін АПК.
Чи встиг новий Премʼєр чи міністр хоч якось приготувати галузь до неминучої блокади ворога?
Вочевидь, ні.
Росія прогнозовано бʼє по чорноморським і дунайським портам.
Що робить наш геній?
Він збирає нараду з аграрним бізнесом І у відповідь на скарги доведених до відчаю аграріїв пропонує вивозити зерно ДРОНАМИ!
Шах і мат від автора безсмертної фрази «а якби президентом був якийсь дурачок»
Аграрії спробували пояснити генію, що дрон піднімає не більше 300 кг, тобто 5-6 мішків.
Але проблеми індейців не хвилюють шерифа.
Приклад 2.
З січня 2024 почали зʼявлятися повідомлення про появу над Україною російських реактивних дронів.
Вироблення пріоритетів політики — основна функція будь якого керівника міністерства.
Чи зробив щось міністр оборони Шмигаль для протидії наростаючій загрозі?
Ні.
Під кінець 2025 про цю загрозу вже кричали і наші і зах спеціалісти.
В січні 2026 Міністром став Федоров.
Чи організував він виробництво наших засобів знищення реактивним рос дронам?
Ні.
Колосальні кошти ( в тч — за рахунок видатків бюджету на грошове забезпечення Армії) пішло на дрони перехоплювачі проти старих Шахедів на бензиновому движку.
Чи міг він сам зробити такий фінансовий маневр?
Ні.
Без Верховного Головнокомандувача і Кабміну це неможливо.
Тепер реактивні ракети-дрони панують в небі України. Від Харкова, Сум та Одеси до центра Києва.
Що робить наш геній простих рішень?
Закликає Захід негайно виділити гроші на дрони, яких ще нема.
Свариться з президентом Південної Кореї, яка виробляє одні з найкращих реактивних двигунів.
Закликає Кабмін скасувати звання заслуженого артиста з Потапа.
Занавіс.
У всіх сенсах цього слова.
Лише лінивий не позбиткувався над цифрою-вироком:
107 мільярдів із держбюджету з початку війни отримала приватна придворна фірма на виробництво зброї, якою обіцяли завалити і москву, і підмосков’я, і замосков’я, і взагалі.
107 мільярдів державних коштів освоєно й конвертовано в приватну компанію, яка свою капіталовартість оцінює в 2,5 млрд доларів.
107 мільярдів оприходуваних державних коштів допомогли придворним фірмачам випустити акції й 30% їх продати емірам з ОАЕ за 760 млн доларів, за що державному бюджету величезна подяка.
Якби 107 мільярдів державних грошей спрямувати не на приватну придворну фірму, а, до прикладу, цільово на скупку крилатих ракет західного виробництва, то теоретично це було би приблизно 1500 британських стормшедоу чи 2000 дешевших французьких аналогів.
Якби 107 мільярдів державних грошей царський двір забажав спрямувати не на приватну придворну фірму, а на закупівлю готових систем ППО типу німецької Iris, то це було би приблизно 60 комплексних установок систем ППО.
Якби хтось рахував державну копійку і керувався державним інтересом, а не суто приватним, то першим ділом замислився б: навіщо з бюджету годувати приватну фірму, якщо виробництво зброї можна зробити державною справою, тим паче, приватна фірма й так освоює лише державні кошти.
Але якщо 107 мільярдів державних грошей вигідніше запустити в приватні кишені, то придворним фірмачам уже й не так важливо, є в нас балістика чи нема, є в нас дрони-перехоплювачі чи нема, є в нас промислове виробництво фламінгів чи нема.
На нєт і суда нєт.
Людям ще буде цікаво дізнатися, що Уряд, малюючи каля-маля під назвою «План дій на 2026-27 роки», заклав відверто дикі речі.
• В умовах цілковитого розгрому крупних активів і знищення під нуль металургійної промисловості, яка традиційно наповнювала бюджет, а також в умовах блокади морського вивезення зерна Уряд закладає середньорічне зростання ВВП 6% (без коментарів).
• В умовах методичного винищення іноземних заводів Уряд закладає збільшення частки інвестицій до 30% ВВП (без коментарів).
• У це важко повірити, але одним із джерел майбутнього зростання Уряд називає повернення 3 млн українців у наступному році. Ця цифра реально лежить в основі розрахунків зростання (без коментарів).
• Єдиний ресурс, на якому Уряд базує життєдіяльність країни, — це зовнішні вливання.
• Усі витрати Уряду випливають із того, що цьогоріч Україна має отримати 49 млрд доларів, а наступного – 52 млрд.
• Інакшими словами, це не Уряд, а Освоювач західних коштів. Держава трактує себе тотально залежним реципієнтом зовнішніх вливань, при цьому свідомо саботує реформи, необхідні для цього.
• Модель – класично утриманська.
• Уряд очікує 60 млрд євро на оборонні закупівлі, тобто зброю має проплачувати Захід.
• Половину цих грошей держава планує спрямувати на власне зброярське виробництво, тобто західні гроші підуть на замовлення придворній фірмі Міндіча.
• Уряд у своїй програмі вперто ігнорує такі чутливі питання, як боротьба з корупцією, бусифікація, інфляція (про це ні слова).
Остап Дроздов
