Держава-картель

В Україні більше вже років з десять як остаточно немає корупції. Так, саме так!

Те, що суспільство за звичкою називає «хабарництвом» чи «свавіллям силовиків», насправді є проявом фінальної побудови мафіозної держави, узурпованої цілком і повністю організованою міжнародної злочинною групою осіб. Аналіз розрізнених кримінальних справ, витоків із НАБУ, міжнародних судових процесів та кадрових аномалій Банкової дозволяє скласти все це в єдину картину.

.

Під прикриттям воєнного стану державний апарат України — від кабінетів Офісу Президента і Ради національної безпеки і оборони (РНБО) до керівництва Служби безпеки України — перетворився на обслуговуючий персонал транснаціонального російського наркокартелю «Хімпром». Це закрите акціонерне товариство, де президентська вертикаль забезпечує політичний дах, генерали СБУ виконують роль елітної охорони, а незгодні отримують сфабриковані справи або вибухівку.

.

Секрет феноменальної недоторканності засновника наркокартелю «Хімпром», громадянина РФ та агента ФСБ Єгора Буркіна, криється у його нових українських документах. В Україні він легалізувався під прізвищем Левченко. За публічними заявами низки екснардепів та даними розслідувачів, Єгор Левченко (Буркін) є братом по материнській лінії Марії Левченко — найбільш наближеної та незмінної помічниці Президента України. Система намагається списати це на «збіг», проте подальші кадрові рішення Банкової руйнують цю версію дощенту. Поки російський наркобарон Левченко розбудовував в Україні імперію «Хімпрому», чоловік Марії Левченко — Олександр Гогілашвілі (особа з російським бекграундом) — був призначений заступником міністра внутрішніх справ. Сферою його офіційного кураторства стала саме боротьба з наркотиками. Щоб убезпечити цей «сімейний підряд» від будь-яких випадковостей, родина Гогілашвілі-Левченко проживала в одному приватному маєтку з очільником ГУР Кирилом Будановим (що офіційно доведено розслідувачами «Слідство.Інфо» та Bihus.Info).

.

У злочинному світі не буває таких математичних збігів. Чоловік правої руки Президента очолює наркополітику МВС, живучи під одним дахом із військовою розвідкою, рівно в той час, коли ймовірний брат цієї ж помічниці розгортає найбільший російський наркотрафік у країні. Це ідеально вибудувана урядова парасолька.

.

Щоб картель міг генерувати мільярдні прибутки, йому потрібен силовий супровід. Матеріали операції НАБУ «Карфаген» (оприлюднені аудіоперехоплення) доводять, що українські спецслужби працюють на російську мафію як штатні охоронці.

.

Головним комунікатором мафії виступає тричі засуджений кримінальник Андрій Осіпов («Кримінал»). На записах він та його спільники відкрито роздають вказівки генералам. Серед їхніх підлеглих у погонах ідентифіковані:

— Сергій Дука («Акім») — генерал-майор, перший заступник начальника Департаменту захисту національної державності (ДЗНД) СБУ.

— Ілля Вітюк («Лисий») — бригадний генерал, ексочільник кібердепартаменту СБУ, якому мафія дбайливо погоджує виділення «греву» (фінансової підтримки).

— Володимир Ценов («Прайс») — топпосадовець Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції.

.

Цей кримінально-поліцейський спрут не діє автономно. Осіпов на тіньових зустрічах публічно хизувався тим, що його прямим кумом є голова СБУ Василь Малюк. Саме цей «родинний» зв’язок на вищому рівні пояснює, чому ДЗНД СБУ (департамент Дуки) не ловить російську агентуру, а замість цього влаштовує політичний терор: відкриває сфабриковані справи за «перешкоджання ЗСУ» (ст. 114-1) та «держзраду» проти активістів, журналістів та публіцистів, які наважуються критикувати систему чи писати про тилові катівні чи крадівництво Міндіча та Штілермана на розграбуванні ракетного бюджету України.

.

Більше того, мафія керує державними призначеннями. На плівках бандити обговорюють переведення «Лисого» (Сергія Лисака) з Житомирського СБУ до Дніпра, щоб він «публику бодрил». Невдовзі після цього Лисак указами Президента призначається спочатку головою Дніпропетровської ОВА, а потім — Одеської МВА. Президентська вертикаль просто легалізує кадрові забаганки криміналу.

Симбіоз влади і картелю потребував механізму легального перерозподілу ринків. Ним стали санкції РНБО.

.

Замість захисту нацбезпеки, санкційні списки перетворилися на прайс-лист. На прикладі кейсу кіпрського громадянина та бізнесмена Вадима Єрмолаєва (який потрапив під санкції наприкінці 2023 року) розкрилася ключова технологія: за колосальні хабарі, які проводилися через кіпрські банки, РНБО надавало фігурантам тіньову відстрочку в 10 днів до офіційного введення санкцій у дію. Цього часу вистачало для перереєстрації елітних активів і виведення коштів.

.

Коли Єрмолаєв-старший спробував шантажувати верхівку картелю та влади оприлюдненням задокументованих кіпрських транзакцій, державна мафія перейшла до терору в стилі латиноамериканських картелів: Вадима Єрмолаєва 29 червня 2026 року підірвали саморобним вибуховим пристроєм із болтами в елітному районі Монако. Головну підозрювану у виконанні цього теракту — українку Анастасію Березовську — невдовзі знайшли мертвою під Києвом (класична зачистка виконавця руками підконтрольних силовиків — контр-розвідка СБУ).

.

Картель упевнений, що Олег Татаров (куратор правоохоронної системи від ОП) та Олександр Поклад (ексочільник контррозвідки, нині голова СБУ) прикриють будь-який кривавий слід, забезпечивши кругову поруку. У структурі «Хімпрому» та їхніх поліцейських кураторів працює розгалужена мережа шахрайських кол-центрів. Сп’янівши від безкарності, ці кол-центри почали масово викрадати кошти з рахунків громадян США та американських пенсійних фондів.

Зрозумівши, що його родина стала мішенню на знищення, син підірваного в Монако бізнесмена — Артур Єрмолаєв (президент Федерації кіберспорту України) — пішов на угоду з міжнародним правосуддям. У суді Естонії він дав вичерпні свідчення. Уся доказова база: кіпрські проводки за послуги РНБО, зв’язки картелю з Банковою та ФСБ, організація вбивств у Європі та виведення грошей американців — опинилася в руках ФБР та Міністерства юстиції США.

.

Архітектори цієї системи — Володимир Зеленський (який дає політичний мандат і прикриває мафію указами), Олег Татаров (який блокує антикорупційні органи) та Олександр Поклад (який тримає в страху суспільство силами спецслужб) — загнані зараз американськми спецслужбами та їх проксі (НАБУ) в глухий кут.

.

Вони побудували ідеальну мафіозну державу, де СБУ працює на російський наркокартель, а журналістів кидають до в’язниць за правду. Але варто пам»ятати: юрисдикція куплених київських суддів і ручного ДЗНД закінчується там, де починаються інтереси США. Американське правосуддя неможливо залякати статтею про «перешкоджання ЗСУ». Крадіжка грошей американських пенсіонерів та міжнародний тероризм із застосуванням вибухівки в Європі перетворюють вищу політичну вертикаль України на фігурантів справ про міжнародний кримінал. І цей маховик ФБР уже не зупинити жодними внутрішніми перестановками на Банковій.