Відвідала я вчора «Першу сувенірну крамницю Дніпра», яку нібито відкрив армянин Карен Агаджанян, якому спочатку міська влада Дніпра дозволила наповнювати місто мініскульптурками нейтрального змісту, а тепер і «першу сувенірну крамницю Дніпра» в самому центрі міста на проспекті Яворницького відкрити.
Серед сувенирів є все: і значки на лацкан піджака для чиновників, і шеврони — для військових. І от що цікаво. Серед значків на лацкан піджака для чиновників є декілька варіацій поєднання герба України з символікою Ізраїля.
Щодо появи такого символа в Бабиному Яру Тодор Пановський офіційно звертався до Міністерства Культури України і писав так: «На території державного меморіалу з’явився монументальний об’єкт — масштабний мурал авторства художника Матвія Вайсберга. На величезному чорному пілоні нанесено графічний колаж: Малий Державний Герб України (Тризуб) штучно зменшено, змінено його пропорції та вписано усередину іншого національно-релігійного символу — Зірки Давида. З погляду тисячолітніх законів геральдики, це не просто «художній експеримент». Це пряме візуальне підпорядкування, де вищий державний символ України позбавлений самостійного простору та перетворений на внутрішній додаток іншого знака. Як свідомий громадянин я не зміг пройти повз це очевидне порушення Статті 20 Конституції України.»
А на шевронах пропонують українським військовим під символом українських козаків, який є зараз гербом Дніпра, захищати Менору — найбільший в світі єврейських центр, який на замовлення євреїв збудували чомусь не в Ізраїлі, а саме в Україні. Більше того, Менора по центру і башти близнюки по боках утворюють на шевроні візуальний тризуб, який стає такою собі альтернативою Українському гербу, на якому написано «Воля». Тож виходить, що за задумом художника, українські військові мають прикривати дупу євреям, які окупувати владні кабінети в тилу України. І в житті так воно, на жаль, і відбувається. Але щоб так відверто виводити цю ганебну ситуацію на сувенірну продукцію, це, дійсно, треба мати єврейське походження.
Іще цікаво, що окремо зображення Герба Дніпра я в цій крамниці не знайшла. Ні серед знайчків для чиновників, ні на шевронах. Замість герба Дніпра «Відчуй Дніпро» пропонує дирку від бубліка. І це буквально. Замість козацької символіки — схрещеної шаблі та стріли, в середині герба — дірка.
Так само і на офіційному додатку міста «Є Дніпро» козацьку символіку — схрещені шаблю та стрілу — з герба прибрали!
Крім цього в магазині «Відчуй Дніпро» є книжка Дніпро для дітей, яку замовили і надрукували у «Видавництві Старого Лева», зміст якої теж цілковито вкладається в концепцію звільнення Дніпра від українців і заміщення їх євреями, які щасливо повернуться в Україну із Ізраїля керувати фінансовими потоками бюджету України, озброївщись Законом про множинне громадянство.
———
ЛЬВІВСЬКИЙ КНИЖКОВИЙ ФОРУМ І ЄВРЕЙСЬКИЙ НОВИЙ РІК
Відвідав учора Книжковий форум у Львові, який організатори чомусь вперто називають по-чужому: BookForum. Давно звернув увагу, що там, де відсутнє державницьке мислення, глибокий зміст чи, якщо хочете, душа – заходи, події чи заклади іменуються обов’язково англійською мовою. Мабуть, аби підкреслити власну меншовартість. От, відкрийте офіційну сторінку Форуму в інтернеті — там за замовчуванням виставлена англійська мова! А збори на обговорення тих чи інших тем названо новомодним словом – “кластерами”! А чи не милозвучніше українською – “гронами”?
З кожним роком львівський книжковий форум втрачає свою популярність — все менше людей його відвідують. І не тому, що зацікавлення книжкою в Україні стрімко падає, не витримуючи конкуренції з цифровізацією, а передусім через зростання вимог до книги як такої серед читачів. Люди не хочуть читати будь-що, навіть в яскравій обкладинці, а намагаються шукати у книгах відповіді на споконвічні питання: чому так живемо, хто винен і що робити.
Чи дає відповідь на ці питання бодай частина книжок, представлених на Форумі? Далебі ні. На полицях стендів цьогоріч практично зникла картографічна література та значно поменшала історична, зокрема, про трипільську цивілізацію, скіфський період, козаччину тощо. Скромно представлені видання періоду ЗУНР, УПА та визвольних змагань в широкому розумінні слова. Але чим ближче події до сучасності, тим менше про них ґрунтовної та серйозної літератури. Немає передусім критичної літератури, де б відверто та незаангажовано аналізувалися процеси становлення державності за останні 35 років.
Декілька місяців тому вийшла друком моя книжка “Поки сокира летить, колода відпочиває”. Це збірка моїх статей за останні 20 років, у яких я намагався відповісти на вищезазначені питання. Але на мої офіційні письмові звернення до організаторів форуму ні в липні, ні в серпні я не отримав жодної відповіді. Звідси вважаю, що керівництво Форуму не зацікавлене у таких книжках.
Не ставлю собі за мету аж так детально подати зріз викладеної на Форумі літератури. Лиш хочу навести тенденції, куди рухаються львівський та, мабуть, й інші книжкові форуми в Україні і загалом увесь книжковий ринок. Про це я вже писав минулого року у матеріалі “Якої літератури нам бракує?”, але ситуація з українською книжкою, як на мене, не покращується, а лише навпаки.
Так, усі виставлені книги видрукувані українською мовою. Я не помітив літератури мовою окупанта. Але серед великої кількості перекладної літератури, чималих стосів художньої літератури на всі смаки, немає актуальної суспільно-політичної літератури, яка б виробляла україноцентричне бачення наших сучасників. Родзинкою цьогорічного Форуму стала чисельна присутність військових, які представляли свої книги. З ними дійсно було цікаво спілкуватися на відверті теми, які непокоять військо. Однак все сказане ними зі зрозумілих причин у їхні книги, на жаль, не потрапило.
На початках свого існування Форум проводився завжди ближче до 17 вересня, а злі язики в цьому вбачали символічну дату – окупацію Галичини й, зокрема, Львова радянськими (московськими) військами. Останні роки Форум “посунувся” на тиждень ближче й цьогоріч за дивним збігом обставин припав на єврейський Новий рік Рош га-Шана. Й чи не тому юдаїка на Форумі відносно численно представлена. В руки мені потрапила книжка Шимона Брімана “Українсько-єврейські переплетення”. Але я навіть її не погортав. На обкладинці єврейська менора, як спрут, обвивала український Тризуб. Нам не потрібна в Україні цензура. У нас свобода слова. Але за наругу над українськими символами чи образу честі та гідності українців винуватці повинні відповідати! Тим паче, що це вже не поодинокий випадок, а системність – згадати хоча б нещодавнє зображення в Бабиному Яру, де Тризуб перебуває всередині (в оточенні) єврейської шестикутної зірки Давида. Чи може автори цих зображень натякають на реальному стані речей в Україні?
