Виступ «найвпливовішого політика світу» в майже порожньому залі ООН

За ніч мережа наповнилася захопленням. Мовляв, Зеленський «відкрив очі», «сказав правду» і навіть «розгромив» ООН.

Ось тільки маленька поправка. Критика ООН і розмови про її реформування вже багато років є частиною обов’язкової риторики світових лідерів.

Про це неодноразово, у різних формах казали (наприклад) Меркель, Макрон, Едроган, Тосиміцу Мотегі, і всі без винятку президенти США. І десятки інших лідерів. І навіть путін.

Власне, театралізований і хамоватий конспект давно існуючих критичних зауважень до ООН і мав переконати виборців в реальності формули Мендель про «найвпливовішого політика».

А ООН чула це в різних формах і багато разів. Правда ніхто до цього не використовував креатив 95 кварталу, щоб вставити в виступ пародію на путина, процитувавши слова путина, копіюючи голос і манеру путина.

Так що, Зеленський старанно «будив ООН» у достатньо дворовій манері, щоб сформувати саме у себе вдома враження про «епохальність» свого виступу. Хоча, в очах інших епохальною була, наприклад, заява Байдена про повернення США до Ради ООН з прав людини. І анонс дій США щодо підтримки діяльності ООН в найбільш проблемних сферах. Саме в тих, які так палко критикував Зеленський.

У тому числі у проблемах пандемії. Було дуже цікаво слухати про «провал боротьби» від людини, під керівництвом якого Україна «домоглася» повного провалу в цьому питанні.

Було дуже цікаво слухати про те, як треба було «ділити вакцини» від людини, під керівництвом якої гроші платників податків і іноземна допомога, виділені на боротьбу з епідемією — були зариті в асфальт і успішно «освоєні» найближчим оточенням.

«Гроші ми розтягнули, тож давайте щось ділити» — це «вері гуд бізнес».

Тобто — пряма і нахабна маніпуляція фактами, загорнута в емоційну форму і слова про «рятувальні шлюпках не для всіх» — залишається маніпуляцією. Яку бачать всі — крім частини виборців в Україні.

А коли Зеленський говорить про війну — це правильно. Ось тільки він не говорить нічого нового. Мені невідомо, чи знає Володимир Олександрович про те, що він просто повторює давно сказане Петром Олексійовичем. Та це й не важливо.

Самі слова сказані навіть з трибуни ООН — можуть коштувати тільки витрачених букв. Якщо не готувати грунт для виступу на всіх фронтах. А зцим вже два роки проблеми. Через відкат у зовнішній політиці. Через «смикання» в політиці внутрішній. Через загальну підміну політики — імітацією політики.

І, як результат — Україна зникає зі світового порядку денного навіть в ООН.

Тому, ми маємо — те, що маємо. «Яскравий» виступ в майже порожньому залі. З нальотом шоу і істерики. В якому Зеленський «викриває і звинувачує» повторюючи давно (і не раз) сказані іншими слова. Попутно «вішаючи» на світове співтовариство навіть гріхи власної безпорадності і некомпетентності. Там це викликало, в кращому випадку — здивування.

А ось вдома — цілком ймовірно ще трохи продовжить існування ілюзії «політичної значущості» і «діяльності».

Ну і замах на Шефіра був особливою родзинкою. Що створює дивне враження опрацьованого заздалегідь сценарію. Прямо зі світової трибуни Зеленський вже практично розказав про причину замаху — ціна за реформи (які???). Затвердив, так би мовити, єдину версію.

Цілком ймовірно, що це спроба легалізації подальших жорстких дій щодо своїх опонентів. Чи так це — ми дуже скоро дізнаємося.

Резюмуючи, ставлю оцінку «відмінно» тим, хто готував промову. І не тому, що вона була важливою і конструктивною. Тому, що завдання підтримати ілюзію образу «світового лідера» для некритичною аудиторії — виконано.

А в решті, все стабільно. Стабільно соромно.