The New York Times опублікувало статтю про втому українців від телемарафону «Єдині новини», який мав стати протидією російської пропаганди, а в результаті став розчаруванням для українців.
Про це йдеться в статті «Це державна пропаганда»: українці уникають теленовин через затягування війни» в The New York Times
«З перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році народ України мав доступ до єдиного джерела телевізійних новин — цілоденної трансляції, наповненої кадрами українських танків, що підривають російські позиції, медиків, які працюють поблизу лінії фронту, та політичних лідерів, які збирають підтримку за кордоном.
Програма «Телемарафон об’єднаних новин» стала головним інструментом інформаційної війни в Україні, і урядовці, які регулярно виступають у ній, високо оцінюють її роль у протидії російській дезінформації та підтримці бойового духу.
…Але після майже двох років війни українці втомилися від телемарафону. Те, що колись вважалося вирішальним інструментом для об’єднання країни, тепер все частіше висміюється як не більше, ніж рупор уряду.
Глядачі скаржаться, що програма часто малює занадто рожеву картину війни, приховуючи тривожні події на фронті та зменшення підтримки України з боку Заходу – і, зрештою, не готуючи громадян до тривалої війни», — зазначається в статті.
NYT наголошує, що глядацька аудиторія та довіра до телемарафону різко впали. Експерти, з якими поговорило видання, вважають це ознакою розчарування в уряді через ситуацію на фронті. Натомість багато глядачів проводять свій час за переглядом популярних реаліті-шоу та розважальних програм, стверджує видання.
За словами гендиректора медіагрупи StarLightMedia Олександра Богуцького, яка бере участь у проєкті, телемарафон був офіційно запроваджений указом президента, і на 40% фінансується урядом. Кілька медіаекспертів і журналістів, з якими поговорило видання, розповіли, що колишній міністр культури та інформації України Олександр Ткаченко брав участь у нарадах з координації висвітлення новин.
«Ще одне занепокоєння викликає те, що телемарафон перетворився на піаракцію для Зеленського, який залишається найбільш авторитетною політичною фігурою в Україні, і рейтинг якого знизився за останні місяці», — ідеться в матеріалі.
Як зазначається, заступниця головного редактора видання «Детектор медіа» Світлана Остапа зазначила, що у березні 2022 року аудиторія телемарафону становила 40 відсотків від загальної кількості глядачів в Україні.
Проте вже до кінця 2022 року глядацька аудиторія скоротилася до 14 відсотків телеаудиторії. Сьогодні, за її словами, вона знизилася до 10 відсотків.
Багато глядачів вважають, що зі зменшенням загрози російського поглинання патріотичний підтекст програми стає все більш перебільшеним, як пише видання.
А поки у нас шостий місяць не призначено Міністра культури та інформаційної політики, російське керівництво вже підготувало розвиток «культурних програм» на окупованих українських територіях на 2024 рік.
Зокрема, росіяни збираються створити медіаконгломерат «Нові регіони», який працюватиме над медіапроєктами на окупованих територіях України за підтримки федерального уряду рф.
Наші вороги дуже добре розуміють важливість культурно-інформаційної політики, особливо — під час війни.
Рашисти зросійщували та забивали лайном мізки українцям роками, десятиріччями, сторіччями. Русской (так званою) культурой, русской попсой, русскім (так званим) роком , русскімі сєріаламі, русскімі каналами тощо тощо — все це мало бути єдиним інформаційно-культурним простором, що в свою чергу мав стати базою та підґрунтям та подальшого поглинання України москвою.
Саме це відбувалося в Україні всі роки незалежності: за спеціальними програмами, спецопераціями та медіапроєктами російського уряду. Зусиллями ернстів, суркових, медведчуків, гордонів та рештою гебнею — руками українських манкуртів. Через «дні русской літєратури» в українських школах, екскурсії до москви і пітєра, через російські програми, квн-и, концерти, інтервʼю російських гастролерів — і так до безкінечності.
Те саме вони роблять і зараз: офіційними урядовими спецпроєктами на окупованих територіях та гібридними спецопераціями на контрольованих Україною територіях.
А в цьому їм допомагають, як і завжди: українські манкурти, зрадники, українофоби та русофіли — через впровадження медіапроєктів на окупованих територіях та через просування російського й паплюження українського на контрольованих територіях. Через канали коломойських-медведчуків, через тих сами гордонів, голованових, арєстовічєй, смірнових, через просування російського гімноконтенту різними блогерами, марафонами, гімноканалами (на гроші українських платників податків) так званого іномовлення й марафону, та гімногумору 95 кварталу.
Тому вважаю непризначення протягом півроку (особливо під час екзестенційної війни) Міністра культури та інформаційної політики — прямим саботуванням розвитку української культури, політичним тиском на культурні інституції, відмовою від підтримки українських культурних проєктів, перешкодою для розширення культурних можливостей українського суспільства, а також свідомим саботування інформаційної політики, обмеженням доступу до інформації, контролем над медіа, маніпуляціями з метою впливу на суспільну думку, розповсюдженням дезінформації та політичним тиском на засоби масової інформації.
Поза тим, думаю, що мало хто наразі захоче поставити під ризик свою репутацію, ставши Міністром культури та інформаційної політики єрмаківсько-подоляцької епохи мамкіних піарників, а призначити на цю посаду умовну Мосейчук (тобто прокладку-підстилку оп) викличе черговий резонанс, невдоволення в суспільстві та ще більше зниження рейтингів президента.
А тому, маємо те, що маємо: замість культурних та інформаційних програм із розвитку й захисту українського — 95 квартал, унітазний гумор, оскотинення, марґіналізацію та антиукраїнізацію суспільства. Вбивство всього українського — як зовнішнім, так і так внутрішнім ворогом.
Як це спинити, як змінити, як вижити?
Уряд національного порятунку, притягнення до відповідальності всіх, хто просуває проросійські/антиукраїнські/антимайданівські/прокремлівські наративи (бажано, починаючи з 2014 року), заборона рпц та російського контенту, відсторонення від політичних та державних процесів/посад всіх, хто мав стосунок до опзж та інших проросійських сил, словом — продумана, системна, послідовна робота із забезпечення національної безпеки України. Тільки так ми зможемо отримати гарантії безпеки та вступ України до ЄС і НАТО. Це і буде закінченням (цієї) війни.
NYT розтовкмачує зеленій владі, що розслаблення в країні, відірваність від реалій на фронті – це наслідок діяльності телемарафону. Телемарафон необхідний для влади, як «рупор уряду».
NYT повідомляє про вплив уряду не тільки на редакційну новинну політику, але й на позбавлення опозиційних каналів телеефіру.
Видання прямо, не завертаючи в папірці, робить висновок «Телемарафон перетворився на піар-операцію для пана Зеленського, який залишається політичною фігурою, якій найбільше довіряють в Україні, але за останні місяці його рейтинги знизилися.»
Отже, не тільки українці розуміють, що необхідність створення марафону була продиктована не інтересами України, а інтересами рейтингів Зеленського, які до телемарафону були вже нижчі 30%. А якщо б українці дізнались правду про про@би влади по підготовці до вторгнення, скільки загинуло внаслідок такої діяльності мирних жителів і військових, то рейтинг би просто випарувався.
Марафону вдалось неможливе.
Порошенка звинувачували у всьому, за що він не відповідав – у підвищенні тарифів, у зростанні цін на цибулю, у відсутності лампочки в під’їзді. Без марафона ніхто не знав, скільки було зроблено Порошенком у дипломатичній сфері, обороні, реформі держінституцій і головній реформі, з якою він йшов на вибори — децентралізації.
Завдяки запровадженню марафону українці забули, що Зеленський відповідає за міжнародну політику, яку він повністю провалив, і за нашу безпеку, яку він про@бав. За КУ Зеленський відповідає за мобілізацію, якою він знехтував перед вторгненням і від якої він відкараськується тепер.
От в чому рекордсмени зелені слуги, то в придумуванні трюків для збереження рейтингів.
.
Himikus:
Те, що у нас малорос з антимайдану, який цурається держ.символів, виконує роль президента, ми вже знаємо, бо 4 роки те саме: ні Прапора, ні Штандарта, ні Герба під час «відосиків». Але ЩО заважало каналам увімкнути Гімн після гундосика?
Незалежні курва ЗМІ, ні разу не олігархічні
