ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 27-28 КВІТНЯ 2022

Всім доброго ранку! [Опубліковано 28.04 близько 10:00 за Києвом]

Пропоную вашій увазі мій огляд найважливіших подій в Україні за 27-28 квітня 2022 р.

Відправка Україні західних гаубиць 155-го калібру – та відповідних боєкомплектів – триває повним ходом. Передача (додаткових) засобів ППО розпочнеться вже невдовзі. Проте, не маю бажання вдаватися у подробиці щодо цього: гадаю, нехай росіяни краще самі дізнаються, що, де і як задіяно.

З огляду на те, що перший удар російських крилатих ракет по мосту у Затоці був не надто успішним, росіяни повторили атаку. 27 квітня о 06:45 ранку по мосту знову вдарили, цього разу його за однією версією «зруйнували», за іншою – «завдали досить сильних ушкоджень»: увесь рух по мосту був заблокований. [Купер трохи запізнюється в звітах: є дані, що станом на зараз рух мостом частково відновлено – ред.]. Десь у той самий час російську ракету (не певен, чи балістичну, чи крилату) збили біля Дніпра (міста).

Деякі читачі моїх оглядів губляться у здогадах: чи читають росіяни мої звіти, чи якось на них реагують, чи кепкують з мене?

Доповідаю: маю великі сумніви. Але якщо вони настільки тупі, що покладаються на мої звіти, коли приймають рішення, то хай уже просто зараз підписують капітуляцію та забираються з усієї України.

Увечері 27 квітня [імовірно, автор сплутав дату із 28 квітня – перекл.] п’ять російських крилатих ракет наблизилися до Києва. Принаймні одна з них влучила у невідомий «інфраструктурний об’єкт» у Фастові; дві інші, певно, мітили у один із транспортних хабів, однак українці не поділилися деталями, чи влучили (і правильно, коли йдеться про таку інформацію). Іще дві ракети летіли у бік заводу Артем, що у центрі Києва, але не поцілили: одна з них, натомість, вдарила по житловому будинку… І все це відбувалося за лічені хвилини після того, як Генеральний секретар ООН завершив свій візит до української столиці.

(Гутерреш завітав і до Москви, за день до того, але толку з усієї цієї місії зась: росіяни порушили Статут ООН іще коли вторглися до України у 2014-му; зараз вони знов це роблять… і ще згадайте усі їхні військові злочини та злочини проти людства… тож, навіщо взагалі брати до уваги якесь ООН?..).

28 квітня українці заявили про знищення трьох крилатих ракет і одного БПЛА, збитих біля Одеси. Інші крилаті ракети вдарили по залізничному вузлу Синельникове на Дніпровщині, результати невідомі.

Згідно українських офіційних даних, росіяни наразі витратили у цій війні понад 1300 “ракет” (не ясно, мають на увазі балістичні чи крилаті ракети). Їхні запаси зараз мають складати десь 1000 ракет.

Утім, наскільки мені відомо, ця цифра – дуже занижена. Я пригадую, як на початку квітня (читайте мої попередні звіти) люди-яким-треба-на-свіже-повітря [так автор називає Пентагон – перекл.] казали, що вишестоящіє органи витратили понад 1200 самих лише балістичних ракет – і це ще тоді. Тож, гадаю, що український генштаб казав суто про крилаті ракети.

У районі Харкова українські сили впродовж двох останніх днів відтіснили підрозділи рф далі на північ і звільнили Руську Лозову та Кутузівку. Вони також рухаються на схід в напрямку Куп’янська, розширюючи та зачищаючи від ворога територію вздовж траси М03 [Харків-Ізюм-Слов’янськ – перекл.].

На південь від Ізюма (про що український Генштаб повідомив ще вранці 27 квітня) росіяни захопили Заводи та почали штурм Великої Комишувахи, де українські частини продовжували оборонятися впродовж всього вчорашнього дня 28 квітня. Ще далі на південь підрозділи рф наступають на Нову Дмитрівку. Втім, таке просування завдає їм важких втрат і вони от-от втратять натхнення рухатися далі – що взагалі не дивно. Пригадую, читав радянські тактичні посібники 50-річної давнини, то вже там зазначали, що найгірша ідея – це розпорошити свої сили, кинувши їх наступати водночас у різних місцях і в кількох напрямках. Але ж, звісно, чого б це раптом командування рф має прислухатися до таких давніх порад? Та ж тепер 2022 рік! А ще ж і Роммель робив щось подібне в 1942-ому під Тобруком – і з успіхом! [Нацистський генерал Роммель більше року не міг взяти Тобрук – місто в Північній Африці, котре обороняли британські війська; втім через рік нацисти таки оволоділи містом, хоч і зазнали величезних втрат – перекл.].

Відтак, того ж дня, 28 квітня, командування рф розгорнуло в районі Ізюма дві батальйонні групи 76-ої дивізії ВДВ. Може здатися, що я особливо «захоплений» цією частиною армії рф, але справа в тому, що росіяни справді вважають її «найкращою», а тому її поява будь-де означає, що саме там Schwerpunkt – місце головного прориву [ми пам’ятаємо давній звіт Купера, де появу цієї частини під Києвом у Ірпені він вважав початком рішучого наступу на столицю; проте потім ця дивізія застрягла перед розлитою рікою Ірпінь, а потім відгребла від нашої арти й змушена була відступити разом з рештками 35-ої та 36-ої армій до білорусі – перекл.].

Я скажу більше: дворніков і весь штаб південного військокругу рф зробили величезну помилку, бо не розгорнули ці дві БТГр під Ізюмом вчасно – тоді їм цілком можливо вдалося б здійснити прорив між Барвінковим та Слов’янськом. А тепер – надто пізно: українці вже встигли приготувати нову лінію оборони…

Ще далі на схід…

Росіяни відтіснили українських оборонців із Зарічного й від 27 квітня наступають на Лиман і Ямпіль [Донецька обл. – ред.]. Українці стверджують, що досі утримують принаймні південні райони Рубіжного: цілком можливо, адже 7-ма бригада сепаратистів зазнала масованих втрат, упродовж двох місяців штурмуючи місто, фактично, без жодної належної підтримки. Стан справ у цієї частини вкрай убогий: більшість взводів уже не мають командирів і навіть на рівні окремих відділень – а їх складають насильно мобілізовані донецькі шахтарі – також немає кому керувати. Росіяни просто кидають слабо треновані й нашвидкуруч укомплектовані відділки в криваву м’ясорубку.

В районі Сєвєродонецька, захопивши Новотошківське, російські підрозділи почали наступ на Нижнє та Горіхове [це на південь від Сєвєродонецька й Лисичанська – ред.]. Проте й тут ситуація така ж, як у Рубіжному: росіяни бомбардують та обстрілюють ракетами, проте через сильну українську ППО їхні пілоти не можуть підлетіти ближче й атакують здалеку, через що, в більшості, б’ють мимо цілі. Більше того, авіаудари жодним чином не скоординовані з діями російських наземних військ: направду, не відбувається ніякої розвідки – ні за допомогою безпілотників, ні через хоч якісь повітряні чи артилерійські служби передового координування. В результаті не координовано навіть вогонь артилерії. Ну й, відповідно, сепаратистів рвуть на шмаття в кожній із атак, в які їх знову й знову кидають.

Оце, леді та джентльмени, вони й називають «тактикою людських хвиль»…

Нема сумніву, що українські захисники вже доволі виснажилися, а також поволі наростають труднощі з їхнім постачанням, проте в них загалом немає проблем відбивати такі-от «атаки» по десять разів на день – і так тиждень за тижнем.

…якщо подумати, то така ж ситуація і біля Нью-Йорку (це на захід від Горлівки, де 27 квітня росіяни втратили один зі своїх «стріляй-і-тікай» гелікоптерів Мі-28N, котрий надто близько підлетів до українських позицій), і аж до Авдіївки, Пісків, Красногорівки, Мар’їнки та «вниз» до Новомихайлівки: росіяни бомблять і обстрілюють, як дурні, але нічого не координують, а тому всі їхні наземні атаки захлинаються.

Скорившись телевізійному наказу путіна припинити напади на комплекс «Азовсталь», росіяни 27 квітня продовжили наступ на північні околиці заводу. Оборонці відступили звідти до основної частини: немає сенсу «захищати» надто довгі лінії.

Звичайно, російські артилерійські обстріли тривали протягом двох минулих днів; у ніч із 27 на 28 квітня комплекс зазнав до 50 повітряних ударів (включно з запалювальними снарядами). Виявляється, вчора росіяни (як завжди, зумисно) бомбардували головний госпіталь, а це призвело до обвалення частини будівлі й понад 500 поранених та медиків, які дбають про них, опинилися в пастці. Об’єднані сили українських захисників допомогти їм не мають змоги…

Протягом останніх двох днів наступ 58-ї загальновійськової армії росіян на південних фронтах практично зупинився. Це не дивно, якщо врахувати, як мало вояків зусько має взагалі. Звичайно, його артилерія продовжує обстрілювати чимало місць між Камʼянським на заході та Вугледаром на сході, але насправді активною зостається тільки 70-а мотострілецька дивізія — і цей підрозділ «просто» продовжив свої безглузді атаки на Велику Новосілку. Крім того, що під час кожного пересування по 70-й прилітають керовані протитанкові ракети «Мілан» (французькі, їх використовує канадсько-українська бригада), є питання: от мені дивно, який дурень думає, що одна батальйонно-тактична група взагалі може дістатися хоч кудись із того «пропащого місця»?

Ще одна проблема 58-ї загальновійськової армії — активна діяльність українських «партизанів» (переважно сили спеціальних операцій, залишені в тилу у ворога): вони постійно влаштовують засідки на конвої постачання, а також учора вранці підірвали залізничний міст у Якимівці, в районі Мелітополя. Це була єдина гілка залізниці, що поєднувала Крим із центром фронту зуська… Не хочу думати, як росіяни можуть помститися за це місцевим мешканцям…

27 квітня 49-а загальновійськова армія росіян розпочала дві контратаки біля Херсона: на півночі вони здійснили напад від Білої Криниці на Орлове та Заградівку, тобто в напрямку Інгульця. На півдні росіяни відтіснили українців із Чорнобаївки та Киселівки, захопили Таврійське і напали на Олександрівку й Нову Зорю. Інакше кажучи: зосередившись на Битві за Донбас, українці не надали достатньо підкріплення, щоб продовжити свій наступ на Херсон. При цьому росіяни мали вдосталь часу, щоб підкріпити свої підрозділи та відновити наступальні операції. А проте українці заявили, що саме під Херсоном їхній зенітно-ракетний комплекс «Оса-АК» збив російський гвинтокрил Ка-52.