Коли створюєш «країну брехні» — ти рано чи пізно стаєш точно таким дурнем, в яких намагався перетворити інших.
.
Коли не дуже розумного актора розмовного жанру наймали на роль президента країни, йому багато чого обіцяли. Але головним, і найсолодшим напевно було — «Ти можеш робити все що завгодно — і тобі нічого за це не буде».
І це не було брехнею. Якщо ти створюєш систему, в якій можна системно називати чорне — білим, так все і буде.
«Вангергейт» не був ні для кого новиною. Те що спецоперацію злили в адміністрації президента — вже ні для кого не секрет. Різниця тільки в тому, що «найвпливовіший політик всесвіту» взяв це на себе. На відміну від московського крота у себе в адміністрації — він реально прикритий законом.
Можна витратити тисячу слів з юридичним описом злочину «державна зрада» — але від цього нічого не зміниться. Все, що сталося — легітимізовано поки ще існуючим договором «більшість-влада».
Тому, проковтнуть і «явку з повинною».
Суть і мета давно вже не в цьому. І факт «державної зради» виражений в «зливі» — скоро здасться вам дитячими пустощами. І нам про це тільки що сказали.
План простий. Щурячий. В «країні брехні» він реалізується елементарно.
Ось зараз вони остаточно розплюються з усіма союзниками. Претензіями, нахабством, нелогічними заявами і вчинками. Вимогами «негайно щось для нас зробити» — і спрямованими в протилежну сторону діями.Потім доб’ють «Мінськ», в чому вони досягли безсумнівних успіхів. А «нормандський формат» так і не почнеться. На нього просто не прийде «та сторона».
І тоді запросто можуть статися дві речі одночасно. На тлі того, що патріотична меншість буде реагувати і продовжувати «трясти дерево влади». На тлі того, що росія буде продовжувати нарощувати агресивні дії по всіх фронтах. Починаючи зі Сходу.
Першу подію вже анонсовано. Буде референдум. Той самий, заради якого все це і створювалося.
На ньому «втомлену більшість» спитають — «Ви втомилися?» І скажуть ось це ось гарне про «стіну на Донбасі». Типу — відгородимо і забудемо. І кінець війні. І «втомлена більшість» в захваті заволає «Таааак!» І піде на референдум. І підпише країні вирок. Тому, що країна, яка добровільно відмовилася від частини власної території — не може існувати довго. Так влаштований світ.
До речі, після цього референдуму про Крим більше не згадає ніхто і ніколи, здогадуєтеся? Намагатися повернути нам те, від чого ми самі відмовляємося — не будуть ніколи. Весь світ, на відміну від нас — не бажає жити в цирку. Тим більше в цирку щурячому.
Але ж цього недостатньо. Тому, цілком ймовірно, буде розіграно ще одну трагікомічну репризу. Смішно але серйозно наморщивши лобик нам скажуть «Я йду! Раз ви такі невдячні — ось вам дострокові вибори президента».
А потім залишається вийти на них, і виграти. Тому, що поки що рейтинг дозволяє.
Тільки треба робити це швидко — на початку осені. Тому, що ближче до зими співвідношення шансів з Порошенком буде вже не 60/40 а 50/50. А навесні шансів вже не буде ніяких. Як і ресурсів. І замаячіє шанс програшу. І відповідальності по всьому букету статей, включаючи ту саму «державну зраду».
Тим більш, якщо «референдум» буде проводитися одночасно з виборами – відповідальність за все лягає начебто виключно на сам «народ». Дуже зручно, правда?
А для більшого ефекту буде останнє свято «чудес щедрості». За який заплатить той же самий народ. Через тарифи. Через зовсім затягнуту податкову петлю. Через висмоктування останнього з бюджету. На пару «підвищень» і «виплат» — цілком вистачить.
І «але-оп!», Як в цирку — ще чотири роки влади. При «100% своїх» силових структурах, судах і всім взагалі — цілком можна встигнути побудувати свою маленьку диктатуру. Тому, що в іншому випадку — залишок життя доведеться провести або в бігах, або у в’язниці.
Вибачте … Я чую, хтось сказав — «це неможливо?» Ну, кілька років тому ви б те ж саме сказали про країну, в якій живете зараз.
Але є і хороші новини. Будь який хитрий план — це тільки план. І реалізація його залежить від купи зовнішніх факторів. А в даному випадку, ми з вами — зовнішні фактори. Дуже неприємні фактори. Активні.
Ознак «занепаду веселих чоловічків» — достатньо. Від цілком собі офіційних рейтингів — до розмов в тролейбусі.
Влада старанно ставить себе поза законом. Але судити ми її будемо — саме за законом.
У частині запасного плану написаного в москві — є розділ «швидкий бунт, кров, делегітимізація України». І їх він теж влаштовує.
Тому нам довелося вибрати довший, важкий і, на жаль, дорогий (для країни) шлях. Саме з тієї причини, що (хоч як крути), те, що відбувається — це народний вибір. Без лапок.
Щоб повернення до нормальної Україні стало незворотнім — до народа мають дійти наслідки свого вибору. І судячи з цифр — це вже доходить.
І судячи з частих істерик влади — доходить. І судячи з дій «московської опозиції» — доходить.
Ми просто повинні продовжувати робити те, що робимо. Наша переконаність — запорука того, що за підсумком йтимуть за нами, а не за ними. І коли я кажу «ми» — я говорю не тільки про конкретну політичну силу, а про кожного з вас.
За підсумком – завжди йдуть за силою. За переконаною силою. Тому все залежить від щільності рядів і взаємної підтримки.
Що, звичайно, не скасовує того, що ми будемо реагувати на всі їх «хитрі щурячі плани». За повною програмою.
Дозволити вбити власну країну під керівництвом особи, яка підозрюється нами у державної зраді — було б нерозумно і смішно.
Але ми давно не ходимо на смішні вистави.
