Итак, маятник качнулся в другую сторону (что абсолютно не редкость в истории).
Телевизор (технологии) победил ценности и приоритеты.
Это выбор народа (большинства) Украины и ему в будущем нести за этот выбор ответственность.
Что дает надежду?
Ющенко набирал 6 %. Сегодня Порошенко набрал 25 %. Нация формируется и Нация и общество не могут перепрыгивать через этапы своего развития.
Но за эти 5 лет создан большой задел и посеяны зерна национального украинского сознания (декоммунизация, пропаганда украинской истории и патриотизма, языковые квоты, независимая церковь и тд). Эти зерна дадут всходы через несколько лет и когда-то у независимой Украины будет 50 %.
Также дает надежду то, что гражданское общество намного сильнее, чем при Януковиче.
Украина будет в любом случае.
Отже, дива не сталося, більшість українського населення знову вирішило самонаїбнутися, повівшись на старі граблі в новій обгортці.
Держава отримала потужного удару під дих від насєлєнія і ми зробили крок назад, бо Путін позбувається найнебезпечнішої для себе фігури в кріслі президента України.
Натомість загальними зусиллями російської пропаганди та наших корисних ідіотів, помноженими на традиційну зраду неперебірливої української «еліти» — на Тризуб посадили папугу.
Нас очікує коротка ейфорія реваншистів та знущання з запорєбріка, які треба витримати і не панікувати — кукловоди преЗєдента не підуть на рішучі дії та компроміси одразу, їм ще треба опанувати парламент, закріпити перемогу перебіжчиками на місцях та визначити яким буде Зєлєнскій насправді.
Бо зараз він для всіх різний — і з першого ж місяця його різношерстних виборців чекатиме багато сюрпризів.
А поки вони зафіксують владу міліцією, судами, телебаченням (як сьогодні нам демонстративно показали при «порушенні виборчого законодавства») та продовжать приховувати квазібільшовизм своїми ручними квазіпатріотами.
Цю схему обкатали ще при Януковічі, просто іншої не існує під час відкату назад, і скоро ми побачимо хто цьому потуратиме.
Щодо особи самого Зєлєнського, важливо не мати ілюзій — він почав з брехні, некомпетентності, зневаги, відмови пройти реальний тест на наркоту і не має жодного шансу від цього відмитися.
Тому толерувати цей вибір не збираюся.
І лишаю за собою право при першій же фундаментальній загрозі державі, типу відмови від жорсткої позиції щодо РФ, послабленні армії, зміни напрямку на вступ до ЄС та НАТО, сказати як в 2010 при монтажу нам пам’ятника Сталіну — «вони мені не влада».
І ще.
Я сподіваюсь Петро Порошенко оновить команду і піде на парламентські вибори заради тих мільйонів людей, які все ж таки хочуть бути нацією.
Сходив. Проголосував. Постраждав від алергії (чи то пил, чи то пилок) — власне, в ці дні треба було б посидіти вдома, але…
А от тепер хрінячу горілку. До завтра замовкаю. Бо хрінячу горілку. Особлива дяка мешканцям Західної України, які продемонстрували феноменальну явку. Так би мовити, «проголосували ногами» причому за «Русскій мір».
А чого Порошенко не переміг у війні? Поки я в Польщі гарував…
Як там у вас кажуть: та нехай той Путін забирає Крим і Донбас. Головне, шоб війни не було. За шо наші хлопці гинуть? Де той Донбас, а де ми. Надо договорицця десь посередині. Просто припинити стріляти. Ми й без Донбасу проживемо. Дамо шанс молодому даруванню. А коли що — Польща велика країна…
І навіть якщо з України 6 областей залишиться — теж нічого страшного. Он, Бельгія — маленька країна, а яка файна. Сюди руццькі, дасть Бог не дійдуть. А як дійдуть… Польща велика…
Я хрінячу горілку. В кількох десятках кілометрів звідси — столиця Поліської Січі. Там дуже пишаються Бульбою-Боровцем та УПА. І там теж голосують… Ногами…
А багато хто й руками — за «договоріцца десь посередині».
Повстанці…
Не смійте називати себе нащадками бійців УПА. Правнуки погані…
