Нинішня Рашка це країна-шизофреник без шансів на виживання.
Святкують день Раіси — тобто (вдуматися!) день руйнування любімого СеСеРа, правонаступником якого оголосили себе. День руйнування себе.
І так у всьому.
Останнього царя російської імперії Ніколашку з родиною канонізували, назвали мучениками, бо їх вбили навіжені ленінці. Але при цьому чтуть ленінців, які їх убили. Сам гербарій засушений під склом в центрі країни продовжує охороняти державу.
Будь-яка нормальна країна давно б засудила криваві сторінки минулого, визначилася, перепоховала десь на безіменних пустирях садистів і психів, які колись стали владою, і пішла б у майбутнє. В рашці — організатор вбивства дітей царя — нєкто навіжений Свєрдлов — досі похований з (!)почестями прямо у кремлівській стіні.
Ето лі нє брєд?
Вбитих, страчених і репресованих при Кронштадському повстанні реабілітували, оголосили жертвами репресій. Логічно — оголосити їхніх убивць катами і назавжди затаврувати. Але ні — продовжують вшановувати більшовицьку криваву мерзоту і сам переворот. По всій країні наліплені дзержиньски і свєрдловські (назва області), уліци леніна в кожному місті — і замість провести декомунізацію у себе, ці упирі з-за свого паркана невдоволені викиданням пам’ятників і імен цієї темряви з нашої топоніміки.
Насправді, орки розуміють весь цей дебілізм. Їх легко приперти до стінки цими невідповідностями. А тому зазвичай вони кидають тобі тупу палочку-виручалочку на всі випадки життя: «у росії сльожная історія».
І все. Сказав і моральними висновками можна скрєпу не перегрівати.
Та чого ж складного? Викиньте труп леніна, свердлова, дзержинського і сталіна на смітник. Ви, звісно, не доросли до покаяння перед сусідніми народами, проти яких ці персонажі вчинили злочини (ви злочинами перед сусідами пишаєтеся), але ж вони вбили самих рускіх більше за всіх зовнішніх ворогів разом узятих!
Не тявкайте, що «у росії сльожная історія», а визначтеся: вам на національному рівні важливо що — імперські амбіції чи мільйони рускіх життів покладені на їх досягнення? Людське життя, гідність, свобода чи диктатура, мракобісся і 500 років потєрпєть?
Це моральний вибір, який робили всі народи.
Вибір поворотний.
Або — або.
Від нього залежить не лише святкування розпаду любімої імперії, яке обізвали дньом раіси, а й все майбутнє народу.
