Вчора по Україні прилетіла одна з наймасовіших атак війни: 681 засіб повітряного нападу. Повітряні сили збили й подавили 632 цілі — 582 БпЛА, 30 крилатих ракет, 15 балістичних і 5 “Цирконів”. Це була ніч, коли країна знову побачила просту математику виживання: якщо в тебе є ракета-перехоплювач — хтось живе. Якщо її немає — хтось горить, хтось лежить під завалами, хтось сидить без світла, а хтось вранці приїжджає на фон пошкодженої Лаври й розповідає про “резервний фонд”.
Зеленський може скільки завгодно говорити правильні слова про святині, культуру, російський терор і “ми все відновимо”. Але є речі сильніші за промови. Є бюджет. І бюджет показує правду краще за будь-який телемарафон. Якщо в країни забирають 40 мільярдів гривень з оборонного ресурсу і перекидають їх у резервний фонд, то це не “маневр”. Це не “гнучкість”. Це не “турбота”. Це політичний вибір і співучасть у винищенні українців.
За курсом 45,24 це приблизно 884 мільйони доларів. Віктор Уколов переклав цю суму людською мовою: це орієнтовно 238 протиракет Patriot, або 884 протиракети С-300, або 982 протиракети IRIS-T. Так, їх не купиш у супермаркеті за один день. Але суть не в цьому. Суть у масштабі. Це ресурс, який міг працювати на небо над Києвом, над Лаврою, над енергетикою, над житловими будинками, над дітьми, які вночі сидять у коридорах.
І після цього президент на фоні постраждалої Києво-Печерської лаври каже: “слава Богу, у нас є резервний фонд, бо депутати проголосували”. Це звучить так, ніби хтось стоїть біля згарища і радіє, що вчора забрав гроші з пожежної частини, бо тепер буде фонд для ремонту попелу.
Резервний фонд довелося наповнювати не тому, що влада раптом стала стратегічною. Його довелося наповнювати, бо попередні гроші вже розлетілися, зокрема, на політичний цукор для виборця. 16 мільярдів на пасажирські перевезення і “безкоштовні 3000 км УЗ”. 2,138 мільярда на Національний кешбек і паливний Е-бак. У мирний час можна було б сперечатися. У країні, по якій одночасно летять “Циркони”, “Іскандери”, Х-101 і сотні дронів, це звучить як державний абсурд.
Кешбек не збиває “Циркон”, дебілізм популізму не тримає небо.
А ракети-перехоплювачі — тримають. А ракети для діпстрайків виносять московські нпз, впк та економіку.
Найогидніше, що влада завжди знаходить гроші, коли йдеться про себе: апарат, лояльність, силові вертикалі, прокурорські комфортні світи, депутатські забаганки, політичні програми, красиві вивіски. Але коли йдеться про оборону, починаються “складні рішення”, “баланс”, “перерозподіл”, “резерв”. Чомусь баланс завжди шукають у кишені армії, а не в кишені політичного класу.
Ворог руйнує Україну ракетами. А влада допомагає йому кожним рішенням, яке робить нашу оборону слабшою. Не треба тут високих слів про “державницькість”. Державницькість — це коли після ночі з 681 повітряною ціллю президент виходить і каже: жодної гривні з оборони, поки ворог має чим бити по наших містах. Я не підпишу закон, який забирає 40 мільярдів із виробництва зброї. Все — на ППО, дрони, ракети, захист енергетики, виробництво, фортифікації.
Це і є українська управлінська трагедія і наслідки помилки вибору лідора в одному кадрі.
