Вже друге десятиліття незмінними залишаються виклики, які стоять перед Україною, – війна, корупція, бідність.
6–7 вересня був вояж «хасидів-любавичів» – людей, які поклоняються мамоні і іншого не потребують. Чомусь їх називають «спецпредставниками Трампа» – Віткофф і Кушнер. Спочатку була їх поїздка до мосоквії, а потім – до України. Ці персонажі ніколи не розмовляли ні про що інше, а ніж про гроші. Це їхня суть. Такі питання, як війна, Україна, Іран, Хамас, Хезболла, – цікаві лише з позиції, скільки на цьому можна заробити. Інше для них не цікаво.
Спочатку вони зустрілись з кривавим карликом. Той розказав хурмани про печенігів, половців і історичні «права» московитих. «Спецпредставників» там «облизував» радник путлера, колишній київський хасид Дмітрієв. Він говорив зрозумілою їм мовою – мовою грошей, тому для гостей – це пам’ятна зустріч, яка ввійде в анали їх історії.
Потім вони приїхали до Києва. Їх зустрічала зелена «веселка» – єврей Зеленський, хабадник – Буданов, «абхаз» – Арахамія, «кримчак» – Умеров. Всі про щось говорили. Єдину правду, яку сказав «сонцесяйний», – ключова вигода для України від приїзду цих персон – це те, що кияни виспались. Це головний підсумок цих поїзденьок. Ні про який мир вони точно не домовились і не могли домовитись. Зате навколо них танцювали.
Чи були на цих «перемовинах»: українство, Україна, український дух, українська перемога?
Точно ні, бо українців серед перемовників не було з жодної зі сторін.
Тобто маємо 82 % громадян, які ідентифікують себе українцями, маємо когорту неймовірних людей, які воюють за волю України, серед яких 99 % тих, хто вважає себе українцем, і є український дух. А перемовини про завершення чи призупинення війни – українця жодного… Жодного навіть по духу.
Найстрашніше те, що українці з цим годяться.
Чи справді дивляться «єдо-марафон», чи він йде рефреном і впливає 25 кадром.
Але певна кількість людей каже: а що робити? На те не має ради.
Переконаний, що ключовою нашою потугою для зупинки війни чи миру через перемогу – є український дух. Він зупинив кривавого агресора і вчергове подивував світ. А його у тих, хто нині очолює владу в Україні, його не має від слова взагалі.
Відчуття, що пересічного українця з-за кутка «мішком вдарили». Він не знає, що буде далі і коли ця безтяма скінчиться і за рахунок чого. Люди «пливуть за течією», споглядаючи на усі мародерства, і говорять: і на те не має ради.
Це не вольності українців. Колись казали: краще жахливий кінець, ніж жах без кінця. На сьогоднішній день ці «владоможці» – «протерміновані» недолугі паразити – пропонують жах без кінця. І на те люди думають – а що робити, а може, і справді все покинути, залишати все тут і гайда у світи? …
Про війну. Сьогодні Головнокомандувач і міністр оборони намагаються навести лад у військах – «почистити» тилові структури, призначити ефективних командирів і керівників, стабілізувати виробництво озброєнь. Та навіть якщо у них вдасться хоч щось, то це буде в межах люфту. Бо на чолі влади і країни стоять її вороги. Для них знищити українство, знищити українську державу – є завданням, з яким їх привели до влади. Їх робота – мародерство в усіх інституціях влади: в ОПі, Генпрокуратурі, митниці та інших силових відомствах. Нам «впарюють» неукраїнське існування, нам нав’язують чужу релігію, чужі символи, чужий спосіб мислення, не притаманну нам модель успіху. Маємо, з однієї сторони, лютого ворога московитих, а в середині України – привели до влади не українців з завданням знищити український дух.
Все? Кінець?
Не дочекаються.
Ми маємо волю. Маємо силу. Маємо дух і свої мрії.
У нас є не менше 20 % тих, хто є справжніми патріотами української волі, можливостей й заможності. «Вигнати торгівців з храму» – їм по силі й по закону. Відправити їх на землі, де панує притаманний їм дух, – буде по справедливому.
Україна була, є і буде. Потрібно розбудити тих, чию «волю приспали», щоб відновити український дух. Будьмо уважними і вільними у своїй країні, на своїй Благословенній землі.
Тоді переможемо. Спочатку внутрішнього ворога. Це буде запорукою, що разом з світом, здолаємо і зовнішнього.
