Президент Зеленський віддав наказ на звільнення Півдня. — повідомив Резніков, а сам Зеленський уточнив:
— Ну чому тільки Півдня — ВСІЄЇ України.
Окрім цього представники влади підтвердили: ніяких переговорів, Україна розглядає лише силовий спосіб вирішення питання.
Це і є відповідь України на путінське «ми єщо нє начіналі». Ми — теж.
Путін може скільки завгодно переконувати орків, що 2,5 місяці брати С-Донецьк і Лисичанськ це «продвіженіє пірьот», але ми зірвали бліцкриг, вигнали зс рф з 4 областей і о. Зміїний, зв’язали армію ворога боями локального значення. Нове озброєння надходить, ми розбомбили склади і штаби ворога і змусили його зупинитися. А Пукін замість Ківи за 2 дня оголошує чергову «оперативну паузу» і «відпочинок», і запросив переговорів.
І це ми ще не отримали від Заходу Ф-16, а наші пілоти, які перебувають в США і входять в курс справ, ще не перевчилися на них. Наш моб.резерв навчається в Британії під контролем міністра оборони Бена Волеса на полігонах британської армії. І коли знадобиться, ми матимемо сотні тисяч свіжих підготовлених бійців, готових вступити в бій.
Ось і вся ціна погроз пукіна.
Ми ніякий відпочинок армії ворога давати не збираємось.
Ми зламаємо волю ворога.
Немає сумнівів, що воля конкретного обвинуваченого Путіна ще доволі сильна. Він готовий воювати до останнього бурята і ми абсолютно не сумніваємося у бажанні цієї макаки боротися за власне життя, яке у нього обов’язково відніме чєлядь, як у всіх його невдах-попередників. Путіну плювати на ембарго на нафту, плювати на відмову ЄС від російського газу, санкції, блокаду і на всю Росію. Але падіння промвиробництва, падіння доходів росіян і зростання цін, розвал економіки, інфраструктури, стреножуванння воєнної промисловості — все це аж ніяк не сприяє війні на виснаження, якою лякає Путін.
Ми прекрасно бачимо істерики мєдвєдєва і робимо з ваших істерик логічний висновок: ви слабкі.
Тому путін може скільки завгодно «счітать што врємя дєйствуєт на нєво», але Кремль в Афганістані теж так вважав. Результат всі знають. А нині Кремль це жалюгідний осколок совка. Він мріє перемогти значно сильнішу Україну і виграти Холодну війну 2.0 із Заходом?
Welcome!
Але на все це путіну плювати, бо дід має бункер і власне Монако в Геленджику. Дідугану плювати на молодих, бо дід відчуває наближення смерті і хоче у сатани виторгувати чергові півроку душами тисяч молодих.
А от кому не плювати на це, так це елітам. Коли все спалахне, вдячне населення прийде грабувати вже їхні монако. Яков Кєдмі просто заявить, що прогнози «Кієв за 2 дня» не справдились, сяде на літак і опиниться в Ізраїлі, а от їх всіх, як і сто років тому знищать власні піддані.
Тому ми б дуже злякалися погроз дійти до польського кордону. …Якби вірили у них.
А ми не віримо.
Росіяни можуть мріяти про «вход України в состав Росії», але українці взагалі вирішили закрити цей свій невдалий проект «росія».
Так що повністю вітаю рішення Зеленського.
Це вже розмови дорослих пацанів.
Всупереч уявленням зелених овець мені як раз плювати, хто буде притримуватися цієї політики — Порошенко чи Зеленський. Якби Зеленський її проголосив в 2019 році, я б підтримував його.
Але і не сказати про зроблені помилки не можна. Бо висновок із зроблених помилок гарантує неповторення їх у майбутньому.
Це не відкладає, а навпаки піднімає питання: навіщо потрібно було кидати вмирати Ярослава Журавля? Навіщо було убивати морпіха відмовою в допомозі «штоб нє спровоцировать ту сторону», якщо все одно зрозуміли безальтернативність «політики боротьби»?
Стратегія на замирення з ворогом провалилася. Всі спроби піти на компроміс з недоговороздатними дикунами привели нас до необхідності воювати. Бо ворог зробив абсолютно логічний висновок, і цей висновок зробив би на його місці будь-хто: якщо ти готовий вбити власного морпіха аж так боїшся зірвати перемир’я, то тебе треба атакувати.
І справді, в перший же день вторгнення Зеленський тут же послав делегацію на переговори. При чому на територію ворога зі згодою на всі умови. І Подоляк в інтерв’ю НВ вчора повідомив, як із ним там спілкувалися: «Мы сейчас вас на колени поставим, освободите территорию».
Навіщо було так принижуватися? Через це ми лише отримали в квітні хвилю з Заходу з примушенням до компромісу.
Добре, якщо навіть такий фанат компромісу, як Зеленський остаточно зрозумів правильність політики національних еліт України багатьох століть.
Побажаємо, щоб і всі його наступники завжди це чітко розуміли.
Джон Сміт
О! Щось пішло не так…
Відгомін заяви Рєзнікова, що «Зеленський віддав наказ звільнити окупований південь», був настільки негативний (і думаю, що не лише в наших військових, але й за океаном), що довелося давати задній хід. Під час спільної прес-конференції з прем’єром Нідерландів Зеленському довелося виправдовуватися, мовляв, він навіть не читав того, що наговорив Рєзніков.
Чи могло статися так, що Рєзніков просто скоїв акт самовбивчого вилизування зеленої задниці? Теоретично, могло. В укрсучвладі вже повністю вибудувана рашистська путінська система лизоблюдства та приклоніння перед своїм царьком. От лише суспільство в нас не рашистське. І таке не заходить. Але бажання прогнутися, яким від часу свого призначення міністром оборони постійно грішить Рєзніков, процвітає на верхах. Узагалі, на користь Рєзнікова-міністра є лише один аргумент — окрім нього розглядалася ще й кандидатура медведчуківки Верещук. Ніколи не забувайте, що ще в кінці січня Рєзніков відповів спікеру Стефанчуку, що армія не потребує нічого, в тому числі й додаткового фінансування. За цю безхребетність міністра вже заплатили життям тисячі наших захисників.
Але я все ж прихильник іншої версії. Їм зараз треба терміново переключати увагу від звинувачень на адресу головного хазяїна — Єрмака. Й заради нього Зеленський готовий ризикувати (не вперше). Йдуть постійні вкиди людьми з оточення гучних заяв, до яких ніби то не має стосунку сам Зеленський. Зараз ми мали б пару днів обговорювати цей «наказ». Але, повторюся, щось пішло не так. Може із США нагадали, що американська допомога ґрунтується на невтручанні політиканів у справи армії. Довелося задкувати.
Хоча, може бути й інше — із Зеленського весь час пробують ліпити образ великого «воєначальника» й час від часу запускають пробні кулі. Зайде — залишиться в інформаційному полі. Не спрацює або ж вилізуть «побічні ефекти», як сталося із Сіверськодонецьком, то він же ні причому, холопи нахомутали.
Який би тут варіант не був, усе одно, це дуже мерзенно. Будувати піар на крові — це злочин.
