Переказ статті із The Atlantic Левка Стека, журналіста Радіо Свобода — Про причину, яку ніхто не помічає, але через яку російське вторгнення в Україну зазнає поразки
«Росія не зрозуміла важливості авіації», — пишуть автори The Atlantic.
Сили в повітрі мали б стати однією з найбільших переваг Росії перед Україною. Російські ВПС — це майже 4 тисячі бойових літаків та досвід бомбардування цілей у Сирії, Грузії та Чечні. Але через понад два місяці з початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія досі бореться за контроль над українським небом. «Невдачі російських ВПС є, мабуть, найважливішою історією цього конфлікту, але про неї найменше говорять», — йдеться в статті.
Авіація потенційно є вирішальною в будь-якій війні, але її важко ефективно використовувати. Повітряні сили залежать від низки технологій, які вимагають висококваліфікованого персоналу. Як виглядає, модернізація російських ВПС була радше показовою. З одного боку, в них є потужна розрекламована техніка на кшталт винищувачів СУ-34. З іншого — російські ВПС продовжують страждати від недоліків у логістиці, відсутності регулярних реалістичних навчань.
«Автократична російська клептократія не довіряє офіцерам нижчої та середньої ланки, а отже — не дозволяє ухвалювати творчі та гнучкі рішення, на які покладаються військово-повітряні сили НАТО», — йдеться в статті.
Все це означає, що російські ВПС в Україні були неспроможні провести продуману, складну кампанію. Замість того, щоб контролювати небо, російські ВПС здебільшого надавали повітряну підтримку наземним військам або бомбили українські міста. Тобто Росія дотримується традиційної тактики континентальної держави, яка надає перевагу сухопутним військам. Російські літаки виконують прості місії: ось мішень, яку треба швидко атакувати, часто покладаючись на некеровані боєприпаси, і повернутися так, щоб не бути збитим.
«Звичайно, найважливішою причиною провалу російської авіації та очевидної обережності російських льотчиків, був український опір», — йдеться в статті The Atlantic. На відміну від росіян, українці «розробили цілісну концепцію повітряних операцій, яка дозволила їм заблокувати те, що виглядало як легкий шлях до домінування в повітрі».
Українці інтегрували цілий ряд повітряних і протиповітряних засобів, щоб зупинити набагато потужніші російські сили. Починаючи з дешевих, портативних, переносних ракет класу «земля-повітря», українці змогли обмежити російську авіацію кількома східними та південними районами. Додавання набагато потужніших і більших систем С-300 робить росіян ще більш вразливими. Загроза С-300 змушує окремі російські літаки, яким часто не вистачає пального, радіоелектронної боротьби та командно-диспетчерської підтримки, літати низько над землею, щоб захиститися від нападу. Це, у свою чергу, робить їх більш вразливими для переносних ракет класу «земля-повітря».
Українці творчо використовують свої обмежені авіаційні ресурси. Втрата Росією крейсера «Москва» сталася завдяки хитрому подвійному удару українських військових: за деякими даними, вони використали «Байрактар» для того, щоб відволікти систему ППО на крейсері, а потім запустили по «Москві» «Нептун».
Девід Дептула, генерал-лейтенант ВПС США у відставці, каже, що армії, які мають усе для домінування в повітрі, мають повчитися на успіхах України під час цієї війни — «щоб зрозуміти, чим би нас узяв розумний суперник».
«Українці ще не виграли цю війну, — йдеться в статті. — Але вони вже здійснили революцію в тому, як виглядатимуть наступні війни».
