Навіть після майже восьми місяців війни України проти РФ і формального відокремлення УПЦ МП від російського керівництва та заяву про повну самостійність, організація все ще виконує вказівки РПЦ.
Про це свідчать дані, які оприлюднив «Главком«.
Так, єпархії УПЦ МП отримують обов’язкові до виконання циркуляри про захист церковних чеснот від правління справами Московської Патріархії РПЦ. А українських священиків запрошують відвідати Москву.
Також правління справами Московської Патріархії РПЦ стверджує, що у щоденних жертвах російських ракетних ударів, винні богохульні більшовики, які, за версією Кремля, і «створили Україну». Проте треба всього лише жити за Євангельськими заповідями та чекати Другого пришестя Христа.
Своєю чергою 11 травня 2022 року Кіріл запрошував всіх архиєреїв в Москву на Божественну Літургію та Міжнародні освітні читання.
А ще йдеться про створення штучних перешкод представниками органів державної влади та місцевого самоврядування під час виходу з підпорядкування структур Московського Патріархату в Україні та їхнього долучення до ПЦУ.
Зазначається, що попи РПЦ та УПЦ також обмінюються вітаннями з нагоди різних свят.
Священний Синод просить Кабінет міністрів України та Президента України вжити заходи для нормалізації державно-церковних відносин, у які зараз «штучно внесене непорозуміння».
Про це йдеться у заяві Священного Синоду ПЦУ.
Як зазначають у ПЦУ, єрархи їхньої Церкви двічі робили публічні заяви щодо численних перешкод громадам добровільно виходити з-під порядкування УПЦ МП та долучатись до ПЦУ. Часто такі перешкоди створювали представники державної влади.
«Однак, попри ці та інші численні звернення, подібна практика продовжилася», — зазначають учасники Священного Синоду.
Також у ПЦУ вважають «обурливою» ситуацією, коли чотири місяці державні органи зволікають з реєстрації статуту Свято-Успенської Києво-Печерської лаври у складі ПЦУ, не вносять технічні зміни до до Статуту Донецької єпархії ПЦУ та не виконують постанови парламенту щодо передачі у власність єпархії ПЦУ приміщення кафедрального храму в Сімферополі.
«В цей же час керівник служби, що відповідає за державно-церковні відносини, робить публічні коментарі, які дискредитують Православну Церкву України та захищають існуючу монополію структури Московського Патріархату на богослужіння в українській святині.. Натомість у комунікації від керівництва органу, який мав би в релігійній сфері захищати Україну від російської гібридної агресії, систематично звучать наративи, цілком співзвучні зі штампами пропаганди Московського патріархату. Зокрема це обвинувачення у «захопленні храмів», іменування релігійного об’єднання, що має лише 4% суспільної підтримки, «найбільшим», намагання видати заяви зборів цього об’єднання, які дотепер так повною мірою офіційно і не були опубліковані, за нібито реальне рішення про припинення підпорядкування цієї структури Московському Патріархату тощо».
Як наголошують у ПЦУ, якщо створення системних перешкод не буде припинене, це значно ускладнить ситуацію та змусить Православну Церкву України захищати законні права громад та вірних через публічні протести.
Діяльність «міністерки релігій» Олени Богдан співставно із держзрадою?
Синод Православної Церкви України (надважливе зібрання, яке вирішує питання служіння, діяльності та буття Церкви) виступив із заявою, в якій проаналізував роботу Департаменту у справах релігій (його називають «міністерством релігій») і звинуватив його у перешкоджанні громадам у здійсненні права на вільний вихід з підпорядкування Московського патріархату.
Не дай Бог хоч комусь в органах державної влади жити та працювати з таким формулюванням. Це ганьба. Ганьба бути таким чиновником. І ганьба для України мати таку чиновницю.
Це означає, що начебто науковиця, яку силою протягнули на посаду кремлівські лоббісти пани Трофімов та Новінський сьогодні знищила роботу самого міністерства та перетворила його на годівницю.
«Міністерка», яка зайшла на посаду агностиком, стала не лише ретранслятором московських штампів, а й добре оплачуваним (я про зарплатню, звісно) саботажником розвитку Православної Церкви України.
Треба сказати, що ПЦУ довго терпіла і поводилася достойно. Церкві не потрібна допомога, але вона не терпить саботажу, бо це інтереси вірних.
Олена Богдан, розробляючи документи, які блокують та призупиняють перехід громад до ПЦУ топчеться по могилах закатованих автокефалістів, вона зневажає працю кількох поколінь найосвіченіших людей України, зневажає роботу всього суспільства для здобуття Томосу і вона плює в обличчя Вселенському патріархату.
Що конкретно згадується в рішенні Синоду?
ЧОТИРИ місяці не приймається рішення щодо реєстрації статуту Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у складі Православної Церкви України. Хоча яка проблема віддати ПЦУ для служінь бодай один з храмів Верхньої Лаври. Яка шкода державі? Ніякої. Шкода лише Моспатріархату, який втратить ексклюзивне володіння «брендом». І, напевно, щось особисто втратить Олена Богдан.
Далі. Не вчинено дій для передачі у власність єпархії ПЦУ приміщення кафедрального храму в Сімферополі, чого єпархія, заради захисту майнових прав, вимагає багато років. Пояснюю на пальцях. Цей папір на право володіння храму потрібний кримському єпископу, щоб хоч якось зберегтися в Криму. Бо для нього важливі бабусі, яким потрібні сповідь та причастя і які в житті не зайдуть в РПЦ, а для пані Богдан важлива тільки РПЦ.
Під надуманим приводом необґрунтовано було продовжено процес внесення технічних змін до Статуту Донецької єпархії ПЦУ, що спричинило серйозні ускладнення для здійснення нею благодійної праці. Ми писали, що лише диво врятувало святого владику Сергія від бегрошів’я.
Коли два роки тому в ОП проштовхнули на посаду перспективного як для Москви агностика Олену Богдан, то її прихильники переконували, мовляв, почекайте,, не протестуйте, вона стане добрим міністром. Не стала. Нема ані серед нацменщин, ані серед церков тих, хто б її поважав. МП в Україні не беремо, це не державний обов’язок, це, ІМХО, приватний контракт. Або державна зрада, на мою скромну думку.
Блаженнійший Епіфаній у кінцевому рішенні Синоду говорить про можливість протестів вірян, і я боюся, що у нас не буде іншого виходу. Це буде перша міжконфесійна молитва або молитовне стояння в часи війни, коли вірянам доведеться відстояювати свої права ось так. Автокефалія занадто дорого нам всім діставалася, щоб зробити її об’єктом торгівлі одного аморального агностика.
