Як зазначається, командувачі оперативно-стратегічних угруповань військ доповіли про ситуацію на основних напрямках фронту.
«Особливо детально члени Ставки розглянули ситуацію в Бахмуті. Оцінюючи перебіг оборонної операції, Президент поставив запитання Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному та командувачу оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Олександру Сирському щодо подальших дій на Бахмутському напрямку. Вони висловилися за продовження оборонної операції та подальше посилення наших позицій у Бахмуті», — йдеться у повідомленні.
Крім того, на засіданні Ставки було розглянуто питання постачання зброї й обладнання та їх розподілу за оперативними напрямками.
У засіданні також взяли участь: керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов, Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов, командувачі родів військ та оперативних напрямків. До засідання Ставки долучилися члени уряду, очільники силових відомств і правоохоронних органів.
От же ж забув зразу виставити улюблену таблицю з даними про втрати ворога. Дані хороші, але зараз нам самим важко на душі й тривожно за Бахмут, бо ситуація там дуже складна. Була попередньої доби контратака на одному з щупалець рашистських кліщів. Не хочу багато про це писати. Та й не треба зараз цього. Чекаємо й надіємося.
Спільна заява Залужного й Сирського про рішення утримувати Бахмут і не відходити з міста мала нас заспокоїти, а воно якось не зайшло. Зеленський, який уже остаточно мізками поїхав і уявляє себе маленьким сталіним, грається в ставку верховного головнокомандувача й плювати хотів на позицію військових. Зрештою, там йому ніхто й особливо заперечити не може, бо він же людської мови не розуміє — ви ж самі бачили.
Друзі-армійці кажуть, що між Залужним і Сирським протиріч нема, що це Єрмак із Зеленським пробує їх посварити, так тупо й явно протиставляючи та вивищуючи якраз Сирського. Дай Боже, щоб так. Але знаємо, що Сирський слухняніший і робить те, що від нього вимагають. А Залужний стоїть перед вибором: принципова позиція й істерика нєдоросля-уклоніста та відставка, попри всі окрики союзників, або спроби лояльності та пост-фактум виправлення помилок чи й прямих злочинів тієї зеленої камарильї.
Адже Залужний (у команді з Забродським і Муженком) — це стратег. А Сирський — хороший командувач оперативно-тактичного рівня. Їх не можна поміняти місцями. Тому він і не хоче йти на місце Залужного. Але ж головне в цій ситуації, що після отої «ставки» ми направду не знаємо настільки заява двох командувачів відповідала їхній реальній позиції й чи не стала плодом згоди на політичні амбіції нєдоросля.
