Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 18.03 орієнтовно склали / The total combat losses of the enemy from 24.02 to 18.03 were approximately:
особового складу / personnel — близько/ about 14200 осіб,
танків / tanks ‒ 450 од,
бойових броньованих машин / APV ‒ 1448 од,
артилерійських систем / artillery systems – 205 од,
РСЗВ / MLRS — 72 од,
засоби ППО / Anti-aircraft warfare systems — 43 од,
літаків / aircraft – 93 од,
гелікоптерів / helicopters – 112 од,
автомобільної техніки / vehicles — 879 од,
кораблі /катери / boats / cutters — 3 од,
цистерн з ПММ / fuel tanks — 60,
БПЛА оперативно-тактичного рівня / UAV operational-tactical level — 12.
Спеціальна техніка / special equipment — 11.
Дані уточнюються. Підрахунок ускладнюється високою інтенсивністю бойових дій. / Data are being updated. The calculation is complicated by the high intensity of hostilities.
Бий окупанта! Разом переможемо!
Strike the occupier! Let’s win together!
Генеральний штаб ЗСУ
P.S.
Неймовірна людина – Василь Штефко із с.Кушниця на Закарпатті. 55-річний чоловік без двох ніг пішов на фронт бити ворога!
Василь Штефко із Кушниці прийшов у 128-му бригаду, щоб бити росіян, котрі самі перетворилися на загарбників, руйнують нашу інфраструктуру, вбивають мирних людей і поводяться гірше нацистів.
У 2004 році на заробітках у Росії Штефко втратив обидві ноги і на протезах повернувся додому, в рідну Кушницю. А коли Росія вторглася в Україну, просто не зміг сидіти дома.
«Я не спав дві доби, коли побачив, що відбувається, – каже Василь. – Просто не зміг сидіти дома, зібрав речі й пішов у військкомат. Зізнаюся зараз перед командуванням, що збрехав там, – сказав, що в мене тільки один протез. І попросився в 128-му бригаду. Свого часу я служив у армії, вмію стріляти, непогано воджу машину. Люди, котрі не бачать протезів, навіть не здогадуються, що в мене немає ніг. Тут я за званням сержант, а за посадою – водій, служу в роті вогневої підтримки.
Мій батько так само «незаконно» потрапив на фронт у Другу світову. Йому було 15 років, але він сказав, що має 18, і пішов воювати. Дома мене чекає дружина й 11-річна донька. Вони переживають, але й пишаються, що я захищаю країну…»
Василь Штефко з Кушниці – унаочнення для двох категорій людей. По-перше, для тих хлопців, що сидять у тилу й придумують будь-які причини й аргументи, щоб залишатися там і далі (вони «забули», що захист країни – це не бажання чи право, а закріплений у Конституції обов’язок громадянина).
І, по-друге, для росіян. Країну, яку йдуть захищати такі люди, перемогти неможливо.
Прийде час, і Василь Штефко своїми протезами розтопче двоголову курку на російському гербі!
—————————————————————————————————————
Шишкостан хотів в рамках реформ професійну компактну армію.
Ну із професійною м’яко кажучи не вийшло.
А от компактна вийшла на стільки що на всі ЗС вийшло зібрати 175К бійців проти України виявилося явно недостаньо для наступу на різних напрямках і охорони комунікацій.
Так іще і ці українці які познищували мости на дорогах паралельних ключовим плюс їх в’язкі чорноземи не дозволили скористатися формальною чисельною перевагою в засобах на тих чи інших напрямках. Замість зв’язати боєм в одному місці і обійти із флангу по паралельній дорозі приходиться йти лише по ключовим дорогам. А там «Доброго вечора. Ми з України». Класична осередкова (очагова по московитські) оборона.
Пентагон повідомив, що ЗСУ встановили рекорд по точності стрільби з «Джавелінів» — 100 влучень зі 112 пострілів. Особисто я не бачу в цьому нічого дивного.
По-перше, я бачив як з пристріляного коліматора стріляє людина яка все життя стріляла з відкритого прицілу. Потренуйтеся підбивати техніку з РПГ-7, 1961 р. розробки і ви все збагнете.
По-друге, треба розуміти українського солдата. Не влучить він в ціль — йому що інший «Джавелін» з нички витягувати?
Дмитро «Калинчук» Вовнянко
ЗС України рознесли колону окупантів біля Ізюму (Харківська область):
Наслідки розгрому чергової колони непроханих гостей:
«Контрактник» Парамошкін їхав на «навчання» а потрапив у полон до ЗСУ: