29 липня — День Сил спеціальних операцій ЗС України. Про становлення цього роду військ розповідає їхній командувач генерал-майор Ігор Луньов
— Сили спеціальних операцій як окремий рід військ існують уже півтора року. Які зміни відбулися за цей період?
— За цей час виконано всі завдання першого етапу формування. Ми укомплектували командування, відбувається оперативна підготовка офіцерів. До складу ССпО ввійшли всі наявні частини спеціального призначення та інформаційно-психологічних операцій. Також протягом 2016 року ми фактично з нуля сформували чотири нові військові частини. Головні зусилля зосередили на створенні навчально-тренувального центру.
Він функціонує, вже були перші випуски інструкторів. Триває набір на четвертий курс. Цікаво, що якщо для набору на перший курс наші офіцери їздили по частинах Збройних Сил, шукаючи кандидатів, то нині в нас велика кількість охочих на одне місце.
Нині стоїть завдання за 2017 рік привести нашу нормативну базу до стандартів НАТО. Цей процес довгий, виникають деякі складнощі, адже розуміння стандартів НАТО в усіх різне. Тому ми активно співпрацюємо з представниками Альянсу. Вони нам допомагають, а ми — їм. Є радники тактичного рівня, оперативного, стратегічного. Є один із генералів, який усе життя провів у військах спеціального призначення, командував усім, чим можна командувати. У бойову роботу радники не втручаються, але співпрацюємо досить успішно. Маємо досвід війни, який вони вивчають, а ми беремо в зарубіжних колег те, що нам потрібно.
Нещодавно нашим офіцерам, які володіють англійською мовою, запропонували стажуватися у відповідних підрозділах НАТО. Я проаналізував: виявилося, поки що не всі офіцери мають достатній рівень володіння іноземною мовою. Тому наші військовослужбовці наполегливо вивчають англійську. Ми брали участь у навчаннях, отримали досить високу оцінку, словом, процес триває.
— Чи можна докладніше розповісти про курси підготовки?
— Людина має чітко розуміти специфіку нашої служби, а відтак вона має пройти відповідний кваліфікаційний курс протягом шести місяців. На сьогодні цей курс спецпризначення проходять не всі: лише близько 12 відсотків від охочих. Кожен, хто йде на службу в полки спецпризначення, проходить такий кваліфікаційний курс. Навчання в нас дуже непросте, надважке фізично й психологічно, але людина має змогу будь-якої миті торкнутися дзвону на полігоні, і це буде знаком, що вона покидає навчання. Але ті, котрі витримали та дійшли до кінця, — це найсильніші й найпідготовленіші бійці.
Навчальні центри забезпечено фінансово, нині триває їх обладнання всім необхідним.
— Ми добре пам’ятаємо, які труднощі були з ухваленням закону про ССпО. Що на сьогодні з юридичним станом Сил спеціальних операцій?
— Закон є, але до нього має ще бути положення, воно таємне. Тому скажу так: ми працюємо над цим, а це такий моторошний, особливо для військових, процес. Закон — це дуже загально. Наприклад, написано, що «відбуваються спеціальні дії». А що воно таке, треба описати детально, тому що ми маємо працювати в рамках закону. Ми нарешті все описали, положення пройшло нашу комісію в Міністерстві оборони, погоджено в Міністерстві юстиції, а тепер готуємо на Адміністрацію Президента. Не повинно бути ситуації, що де-факто ми завдання виконуємо, а де-юре не маємо на це права.
— Однією з невід’ємних частин війни нині є інформаційна складова. Підрозділи Інформаційно-психологічних спеціальних операцій (ІПСО) є не дуже відкритою складовою ССпО. Чи можна дізнатися про них докладніше?
— Справді, до складу Сил входять і підрозділи ІПСО. Зважаючи на серйозність інформаційних війн, нині важко переоцінити їхнє значення. На жаль, на сьогодні ми ще відстаємо в інформаційній протидії агресорові.
Проте нам допомагають країни НАТО, особливо Литва, та й взагалі Прибалтика, тому що вони гостріше відчувають небезпеку з боку агресивного сусіда.
Однак це не тільки завдання ССпО, це має бути єдина програма дій на рівні держави. Наші північні сусіди вкладають у цю сферу мільйони доларів не перший рік. Але деякі успіхи маємо й ми. На сьогодні ми розробили концепцію застосування підрозділів ІПСО, визначили форми здійснення операцій. Цього року вперше відбулося навчання ІПСО, до яких було залучено також представників відповідних підрозділів: СБУ, Державної прикордонної служби, Головного управління морально-психологічного забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України та військово-цивільного співробітництва.
— Коли вже зайшла мова про кошти, то що змінилося у фінансуванні ССпО?
— Раніше фінансування було мінімальним, і його було спрямовано не відразу до нас. Тепер наше командування стало розпорядником коштів у межах бюджету Міноборони, визначених окремою статтею. Минулого року Міністр оборони України дозволив кільком підрозділам ССпО експеримент: командири частин самостійно закуповували спорядження, вирішуючи, що їм потрібно та якої якості. Це було на рівні «подивимося, що із цього вийде». У кінці року Міністр оборони приїхав в один із полків. Він побачив, що було закуплено, поспілкувався з офіцерами, солдатами. З’ясувалося, що експеримент виявився успішним. Тепер на кожен полк спеціального призначення надано вже по п’ять млн грн для придбання екіпірування. Такого ніколи не було. Але тепер починається інша проблема: тендери, добір учасників, номенклатура товарів…
— Ви казали про співробітництво з НАТО. Нещодавно відбулися великі навчання, у яких брали участь наші спецпризначенці.
— Так. У травні цього року в Литві відбулись міжнародні навчання ССпО «Палаючий меч» (Flaming Sword 2017). Один із наших підрозділів, які проходять підготовку за новими стандартами НАТО, брав участь у цих навчаннях. Це був повністю боєздатний підрозділ. Ми прилетіли на своєму літаку Ан-26, привезли свою зброю. Ні в кого нічого не просили, все було своє. Це було відзначено, і за підсумками навчань українці дістали високі оцінки від командування ССпО НАТО. Не всі країни Альянсу можуть собі дозволити авіаційну компоненту, але, оскільки це суттєво підвищує ефективність застосування Сил спеціальних операцій, то існує підтримка із цього питання з боку Генштабу, і ми шукаємо й знаходимо на це ресурси.
— Однією зі складових роботи ССпО є робота за кордоном. Чи можна дізнатися про це докладніше?
— У цьому питанні ми обмежені чинним законодавством. Робота груп спецпризначення за кордоном потребує певних коштів, документів прикриття тощо. Це визначає нормативна база. Я не можу розкривати всі деталі наших операцій, але розробка документації не заважає фактичному виконанню завдань. У нас достатньо мотивованих бійців, щоб працювати навіть у таких умовах. Наші вороги вже перестали спати спокійно. Нагадаю, що 2014 року розвідувальна група одного з полків спецпризначення під час евакуації льотчиків потрапила в засідку. Ми два роки шукали того, хто їх здав. Знайшли. Дістали його з окупованої території, тепер він під слідством. Ми нічого не забуваємо й не пробачаємо. Також ми не забуваємо про тих, що перебувають у полоні. Ми працюємо над тим, щоб повернути їх додому. Це наш обов’язок.
Олександр ШУЛЬМАН
