«Українські «Сапсани» представляють істотну загрозу для С-300ПМ1 та С-400 зі штатним боєкомплектом». Під таким драматичним заголовком вийшла стаття експерта російського сайту «Военное обозрение» Е. Даманцева. Але чому так завчасно — адже ОТРК «Сапсан» ще немає на озброєнні українських ЗС – турбуються у Росії?
Автор у своїй публікації намагався пояснити це здалеку – з «оперативно-тактичної ситуації на ТВД Донбас, яка знову набула тенденції до загострення, обумовленого остаточним провалом нежиттєздатного «мінського формату». Це, з його точки зору, «надає Москві обгрунтований карт-бланш на надання 1-му та 2-му АК НМ підтримки у майбутньому протистоянні з ЗС України».
І тому «певну частку стурбованості» автора «викликає несподівана інформація щодо відновлення ДП «КБ «Південне» завершальної фази розробки перспективного ОТРК «Сапсан».
Автор вважає, що «надбання бойової готовності українським ОТРК «Сапсан» вимагає негайних коректив графіку переоснащення дислокованих у Вороніжській та Ростовській обл. зенітно-ракетних полків (ЗРп).
Згідно із заявою міністра оборони України А. Тарана, МО України планує укласти у 2021 р контракт на виготовлення першої дослідної батареї ОТРК «Сапсан». Він повідомив, що готовність проекту понад 80%.
Ця батарея матиме 2 ПУ, 2 ТЗМ та 2 машини управління. Це заощадить час випробування комплексу та дозволить прийняти ОТРК на озброєння у осяжній перспективі. Але доведеться ще перепроектувати машини ОТРК на іноземне шасі. Тобто, коли ОТРК приймуть на озброєння – невідомо, але автор вже виразив «певну частку стурбованості» та «вимагає негайних коректив графіку переоснащення» двох ЗРп «у Вороніжській та Ростовській обл.»
Далі автор писав щодо «виконання РНБО України рекомендацій адміністрації Байдена, Держдепу та МО США щодо прискореного приведення Донбасу та Азово-чорноморського регіону у передескалаційний стан», щодо «активної участі фахівців корпорацій США «Raytheon» та «Lockheed Martin» у проектуванні сучасних інерційно-навігаційних блоків та газодинамічних вузлів управління для перспективних 300-мм УР «Вільха-М», та що при цьому «не виключена вірогідність швидкого надбання бойової готовності новим ОТРК, а потім й спроба його застосування, як проти АК НМ ЛДНР, так й проти стратегічно важливих об’єктів ЗС Росії на території Західного та Південного військових округів».
Ну не зміг автор, як не намагався, «виключити вірогідність швидкого надбання бойової готовності новим ОТРК, а потім й спроби його застосування проти АК НМ ЛДНР та стратегічно важливих об’єктів ЗС Росії»! Тому автор сміливо нагромаджував одне фантастичне припущення на інше.
З намальованої їм жахливої ситуації автор побачив лише один вихід.
«Звідси актуальність набуває аналіз географії застосування, а також передбачуваних електродинамічних та льотно-технічних параметрів (включаючи особливості режимів польоту на маршовій та термінальній ділянках траєкторій) ОТР «Сапсан» для подальшого здобуття найбільш ефективних заходів протидії новій загрозі за допомогою ЗРС ППО СВ та ПКС Росії». Ну, у цьому автор фахівець та знає матчастину – це не політика, де він украй слабкий, судячи з його припущення щодо можливості нападу України на Росію.
Але він робить ще одно припущення та «враховує пропозицію міністра інфраструктури України В. Криклія щодо надання повітряного простору України для транспортування військ ОЗС НАТО за допомогою авіації, а також виконання моніторингу оперативно-тактичної ситуації уздовж російсько-українського кордону».
А звідси йому «украй важко не дійти висновку про те, що у разі реалізації ескалаційного сценарію над Херсонською, Харківською та Сумською обл. можуть з’явитися не лише БЛА Global Hawk, але й літаки радіотехнічної та радіоелектронної розвідки RC-135V/W «Rivet Joint». Ось таке сміливе припущення зробив автор, а вже на його основі показав далі, як добре він знає матчастину.
«Інтегровані у БРЕО цих ЛА комплекси РТР 55000 AEELS здатні виявити будь-які типи РЛС російських ЗРС (з визначенням координат та аналізом їх частотних параметрів та режимів роботи) до лінії радіогоризонту – від десятків до 435 км (залежно від висоти оперування літаків «Rivet Joint»). Оператори RC-135V/W Block8 зможуть надати розрахункам українських ОТРК «Сапсан» координати російських ЗРп С-300ПМ1/2 та С300В4, що прикривають стратегічно важливу інфраструктуру у Ростовській, Вороніжській, Білгородській та Курській обл. (і не входячи у їх зони ураження).
ОТР «Сапсан» є аналогом ракети 9М723-1 «Искандер-М», та має таку ж конфігурацію аеродинамічного керма та хвостові блоки газодинамічної корекції у площина тангажу та рискання (по 4 7-соплових газодинамічних модуля з 7 індивідуальними газогенераторами у кожної ОТР).
Дальність стрільби ОТРК «Сапсан» має бути збільшена, як мінімум, удвічі
Тобто, швидкісна ОТР (5-6М) з балістичною або квазібалістичною траєкторією з апогеєм 25-70 км може атакувати ЗРС супротивника пікіруючи під кутом 90° та здійснюючи інтенсивні протизенітні маневри з перевантаженнями 20-25G.
Дані ОТР представлятимуть украй серйозну загрозу для дислокованих у Вороніжській та Ростовській обл. 108-го та 1536-го ЗРп С-300ПМ1 та С-400 (?), оснащених ЗКР 48Н6Е та 48Н6ДМ з напівактивними радіолокаційними ГСН, які не забезпечують перехоплення ЗПН, пікіруючих на д-н, що атакується, під кутами понад 64° (у «мертву воронку» – поза кутомісцевим сектором огляду ПФАР-РЛС підсвічення та наведення 30/92Н6Е д-ну).
Навіть при перехопленні ОТР «Сапсан» ще на маршових ділянках квазібалістичних траєкторій (до моменту виходу за межі кутомісцевого сектору огляду РЛС підсвічення ЗРС С-300/400) може виникнути проблема, обумовлена недостатніми перевантаженнями ЗКР 48Н6Е/ДМ.
Обмежений запас міцності та можливість застосування лише аеродинамічної системи управління після вигорання заряду РДТТ (при роботі РДТТ діє й газоцівкова система відхилення вектору тяги) забезпечує цим ЗКР перевантаження 30-35G, що недостатньо для перехоплення об’єктів, які здійснюють протизенітні маневри з перевантаженнями понад 17G (у т.ч. й ОТР «Сапсан»)». У цьому з автором доведеться погодитися – у техніці він фахівець.
Як вихід з цієї ситуації автор запропонував «переоснащення 108-го та 1536-го ЗРп новими ЗРК С-350А «Витязь».
Їх ЗКР 9М96Е/ДМ здатні перехоплювати ЗПН, які атакують д-н у «мертву воронку», ховаючись від діаграми спрямованості РЛС наведення шляхом прямовисного пікірування. Це забезпечується, завдяки оснащенню ЗКР 9М96Е/ДМ активними радіолокаційними ГСН «Сланец», здатними отримувати цілевказівку від сторонніх джерел радіолокаційної та/або оптико-електронної розвідки та які не потребують безперервного підсвічення РЛС наведення 50Н6А. Ці ЗКР – єдині у ПКС Росії надманеврені протиракети, здатні реалізувати перевантаження 65-70G (забезпечуючи перехоплення ОТР «Сапсан» тощо), завдяки наявності газодинамічних «блоків» поперечного управління».
А тепер поговоримо щодо реальних та передбачуваних планів.
Згідно ДПО-2027, у 2021-2027 роках у ЗС РФ намічено поставити 5 полкових комплектів ЗРК С-350 (всього 12 д-нів). В т.ч. у червні 2020 р був укладений контракт на постачання до 2024 р 4-х полкових комплектів.
Першим у 2021 р намічалося переоснастити на С-350 24-й ЗРп (бригаду?) (респ. Хакасія, Абакан), а до 2025 р – ще один, 388-й ЗРп (Красноярський край, Ачінськ). Обидва полки входять у 41-шу дивізію ППО 14-ої армії ВПС та ППО ЦВО. Хоча МО також повідомляло, що першим у 2021 р переоснастять один ЗРп у Південному ВО.
Для ОТРК «Сапсан» є вигідніші цілі – наприклад, ракетні бригади «Искандер-М», які дійсно загрожують Україні.
Для визначення інших 3-х полків згадаємо призначення ЗРК С-350 – вони створені для заміни застарілих ЗРС С-300ПС та для боротьби у першу чергу з крилатими ракетами США, що запускаються, переважно, з підводних човнів та кораблів, а також з літаків.
Тобто переозброюватися на С-350 повинні полки, оснащені С-300ПС та ті, що стоять на приморських та прикордонних напрямах. Але 1536-й ЗРп Південного ВО та 108-й ЗРп ЗВО, які автор пропонує переозброїти на С-350, вже оснащені сучасними ЗРС, й вони не стоять на приморських та прикордонних напрямах. А відповідно до призначення С-350, ними мають бути переозброєні 4 ЗРп на приморських напрямах (1 на кожному з флотів ВМФ).
Та й навіщо ЗС України завдавати ударів по російських ЗРп? Українські ВПС мають лише 14 бомбардувальників Су-24М, а знищення засобів ППО здійснюється для забезпечення дій ударних літаків. Для ОТРК «Сапсан» є вигідніші цілі – наприклад, ракетні бригади (Рбр) ОТРК «Искандер-М», які дійсно загрожують Україні.
Та не для вигаданого нанесення по цих бригадах ракетних ударів, а як декларовані цілі у забезпеченні стримування російської агресії. На жаль, ОТРК «Сапсан» має дальність стрільби лише до 300 км, тому його ракети дістануть лише 448-му ракетну бригаду (Курськ, у 100 км від українського кордону) 20-ої ЗА ЗВО, та на межі дальності – 1-шу Рбр (Молькіно, у 300 км від українського кордону) 49-ої ЗА Південного ВО. До 464-ої Рбр (Знаменьск) 8-ої ЗА та 12-ої Рбр (Моздок) 58-ої ЗА Південного ВО (відповідно, 440 та 660 км від українського кордону) ракети «Сапсана» вже не дістануть.
До речі, й до Москви від українського кордону лише 600 км. Повторюємо для любителів виривати слова з контексту – ми не пропонуємо завдавати по Москві ударів ракетами «Сапсана! Ми пропонуємо оголосити Москву декларованою ціллю у забезпеченні стримування російської агресії. Але для цього дальність стрільби ОТРК «Сапсан» має бути збільшена, як мінімум, удвічі.Тим більш, що цьому вже не перешкоджає договір щодо РСМД.
А щоб у Кремлі знали, що ракети «Сапсана» у разі агресії проти України зможуть успішно долетіти до цілі та їх не зіб’ють ЗКР С-350, ракетам «Сапсана» потрібні засоби подолання ППО та системи РЕБ. Ми упевнені, що ДП «КБ «Південне», яке свого часу створило МБР Р-36М2 «Воевода», успішно впорається з усіма цими завданнями.
