Володимир Подоляк помер 19 травня у віці 59 років. Обставини його смерті невідомі.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на ASTRA.
SOTA пише, що на могилі брата українського чиновника розміщено вінок «От коллектива ЦПС» – «Центра подготовки специалистов ГРУ». А видання «Вот Так» з’ясувало, що 2019 року Володимира Подоляка було прописано в Москві за адресою «Консерватории» (вулиця Народного Ополчення, 50) – Військової академії Міноборони (колишньої Військово-дипломатичної академії), яка готує кадри для військової розвідки РФ. Зв’язки із братом Михайло Подоляк, за його словами, майже не підтримував.
Публічно про смерть Володимира Подоляка влада РФ не повідомляла.
За цими даними, факт смерті Подоляка-старшого підтверджується й відкритою московським нотаріусом спадковою справою.
Із медалі на фотографії роблять висновок про те, що Володимир Подоляк служив у російській розвідці.
Це так звана «Консерваторія» — Військова академія міністерства нападу рф, де готують військових дипломатів та офіцерів ГРУ.
У 2021 році радник керівника ОП Андрія Єрмака, політолог Михайло Подоляк визнавав, що його брат – «давно звичайний військовий пенсіонер» і живе на росії «десь з 1986 чи 1987 року».
Зв’язки з братом Михайло Подоляк, за його словами, майже не підтримував. «Тобто на день народження можу зателефонувати і все», – зазначав він.
За даними ЗМІ, Подоляк-старший був присутній на українсько-російських переговорах у Стамбулі навесні 2022 року. До складу української делегації тоді входив Подоляк-молодший.
У нього два ще радянських ордена Червоної зірки — останні нагородження формально до 91-го року, але їх могли ще заднім числом за старими наказами роздавати. Плюс радянська медаль «За бойові заслуги» (вручали до 95-го року). Тобто «радянський» іконостас дуже непоганий як для 26-річного військового на момент розпаду СРСР.
Де це можна було встигнути заробити? Можливо ще Афганістан (хоча це до 89-го року і йому теж треба було встигнути туди потрапити), малоймовірно що Грузія, бо по датах не встигає, але по датах ще встигає у Придністров’я. Як і Гіркін. Хоча тут ще треба встигнути напрацювати на два ордена. «Встигає» у Карабах.
Але стоп, про що тут мова — у нього зліва нагрудний знак «Воїну інтернаціоналісту». Тобто за радянських часів це була відзнака за Афган, але можливо росіяни її роздавали і далі за інші звитяги.
Знизу зліва під «зірками» видно «поплавок» випускника вищого військово-навчального закладу збройних сил СРСР. Кадровий військовий, а не якийсь реконструктор-історик тіпа Гіркіна чи строковик, якому не пощастило потрапити в Афган.
Ще видно ювілейну радянську медаль — «70 років збройним силам СРСР», якою нагороджували з січня 88-го року всіх, хто був або у діючому війську (+ деякі інші категорії) на той час.
Далі йдуть вже російські нагороди. Два Ордена Мужества (перші нагородження з 94-го року) — це для рівня полковника цілком нормально. Хоча в перші роки все таки її роздавали не так активно. Тобто мабуть брав участь у чеченських кампаніях.
Ще видно медаль «За заслугі перед Отєчєством» II-го ступеня. Теж нічого дивного. Офіцеру не будуть видавати стандартну солдатську «Медаль за Отвагу», тому йдуть роздавати медаль за «отєчєство». Але все це державні нагороди.
Дуже цікавий тут другий нижній ряд медалей — це відомчі нагороди МО РФ. Перша зліва — медаль «За військову доблесть» II-го ступеня, якою нагороджують з 99-го року. Тобто точно були якісь відрядження в Чечню і на 99-й рік він точно ще був в армії.
Скажу більше. Далі йдуть три медалі «За відміннсть у військовій службі» I-го, II-го та III-го ступеня. Відповідно за 20, 15 та 10 календарних років вислуги у збройних силах. Тобто він не виходив раніше на пенсію і т.п.
А тепер найцікавіше. Нижній ряд, перша справа медаль — це відомча медаль МО РФ «Учаснику спеціальної військової операції», заснована в серпні 22-го року. Тобто брат Подоляка воював проти України — або фізично був залучений до війни (що навряд чи у 50+ років і в такому званні), або активно допомагав МО РФ у СВО.
Цю медаль отримують за:
«- разумную инициативу, усердие и отличие по службе;
— безупречную и эффективную гражданскую службу;
— добросовестное исполнение трудовых обязанностей;
— непосредственное выполнение задач в зоне проведения специальной военной операции;
— успешное выполнение задач, способствующих достижению целей специальной военной операции…»
Це ж як треба було підбирати команду Зеленського, щоб у нього в близькому оточенні опинились люди, чиї брати дослужились до російських полковників?
А чи можна зробити карколомну кар’єру на теренах колишнього СРСР, якщо не мати родичів полковників чи батька з ГРУ?
Anton Pavlushko
Неймовірно — рідний брат радника президента України Подоляка виявився полковником воєнної розвідки ГРУ РФ і нагороджений медаллю «Учасник СВО» за війну проти України і багатьма іншими нагородами Росії. Михайло Подоляк має доступ до багатьох державних таємниць України. Сподіваюсь, СБУ офіційно пояснить, чи проходив Подоляк перевірку і чи було відомо керівництву держави, що радник президента має такого родича і які контакти у них були.
Юрій Бутусов
