Навіть деякі з найпалкіших західних прихильників України зараз говорять про необхідність для неї визнати заморожений конфлікт і оголосити про перемогу.
Як передає ZN.ua, про це йдеться в матеріалі FT.
Журналіст і головний коментатор міжнародних подій видання Гідеон Рахман зазначив, що наразі ситуація різко контрастує з оптимізмом початку 2023 року. Тоді було сподівання, що Україна перейде в наступ навесні та влітку, прорве російські лінії і поставить російський контроль над Кримом під загрозу.
Голуби сподівалися, що це змусить Москву до мирних переговорів на прийнятних для Києва умовах. Яструби говорили про перенесення бою в Крим і прискорення падіння Путіна, пише автор.
«Але контрнаступ провалився, і ні яструби, ні голуби так і не побачили свою теорію перемоги на практиці», — зазначив Рахман.
Журналіст зазначає, що перспективи у 2024 році набагато похмуріші, оскільки Сили оборони України вже зараз вимушені нормувати боєприпаси. ЄС та США намагаються узгодити нові пакети військової допомоги. А обіцянка Байдена підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно» змінилася на «стільки, скільки зможемо».
За словами Рахмана, якщо 2023 рік був роком контрнаступу ЗСУ, то 2024 може стати роком, коли РФ знову піде в атаку. За найгіршим сценарієм, якщо західна допомога буде припинена, Україна може опинитися в серйозній скруті вже влітку.
Автор зазначив, що новий пакет західної допомоги допоможе стримати РФ, якщо вона піде у наступ. Проте, навіть якщо війна зайде у глухий кут у 2024 році, час все ще може бути на боці РФ. І Україна, і Росія зазнали втрат, проте населення РФ значно переважає у кількості населення України.
Внутрішня політика, передусім президентські вибори в США 2024 року, значною мірою підживлює протест в Америці проти продовження надання допомоги Україні, вважає автор.
«Без переконливої теорії перемоги тиск на Україну з метою змусити її до переговорів з Росією зростатиме», — додав Рахман.
Він допускає, що українці могли б піти на угоду (навіть якщо вона передбачатиме територіальні поступки) якби були впевнені, що Росія її дотримуватиметься. Але українські чиновники можуть вказати на безліч угод, які Путін уклав, а потім порушив. Вони вважають, що будь-яке припинення бойових дій буде просто використано Росією як можливість для переозброєння.
Альтернативою формальній угоді між Росією та Україною, на думку журналіста, може стати фактичне заморожування конфлікту. За такого сценарію Україна перейшла б до переважно оборонної позиції і стримувала б подальше просування Росії. Бойові дії ніколи не припиняться повністю, але вони будуть зменшуватися.
Проміжною ситуацією десь між замороженим конфліктом і формальним мирним договором було б перемир’я. Обидві сторони домовляються лише про припинення бойових дій, не вирішуючи жодних політичних питань, що лежать в основі конфлікту. Взірцем тут буде закінчення Корейської війни і поділ півострова на Північну і Південну Корею. Оскільки як тільки бойові дії в Кореї припинилися, корейці на півдні змогли зосередитися на відновленні своєї економіки і добилися величезного успіху.
Навіть деякі з найпалкіших західних прихильників України зараз говорять про необхідність для Києва визнати заморожений конфлікт і оголосити про перемогу, зазначив Рахман.
Підсумовуючи, автор зазначив, що Україна, на відміну від РФ, зараз користується безпрецедентним рівнем міжнародної підтримки та поваги. Вона також заплатила страшну ціну в цій війні. Але її статус незалежної нації з власною гордою культурою та ідентичністю вже ніколи не буде стертий. На великому історичному тлі це перемога, яка дійсно буде мати значення.
Гідеон Рахман (нар. 1963) — британський журналіст. У липні 2006 року він став головним коментатором із закордонних справ Financial Times. У 2016 році він отримав премію Орвелла для політичної журналістики.[1] Того ж року він отримав нагороду коментатора на European Press Prize нагородах.[2 ]
Життя та кар’єра
Він народився в 1963 році в Англії в родині єврейських південноафриканців, але провів частину свого дитинства в Південній Африці. Його дядько, Ронні Хоуп, був редактором новин у The Jerusalem Post.[3] Він читав історію в Коледжі Гонвіля та Каюса, Кембридж, отримавши диплом з відзнакою першого класу в Кембриджському університеті у 1984 році.
