Питання та відповіді щодо проведених робіт:
1. Чи побудовані лінії оборони?
— Три лінії оборони будувалися ВЦА навколо Харкова, значна кількість оборонних споруд створена, хоча лінії оборони не закінчені в повному обсязі.
Місто Вовчанськ – оборонні споруди, побудовані інженерними військами або іншими підрядниками, у місті та на околицях відсутні повністю.
Відстань між Харковом та Вовчанськом – обладнані окремі позиції та вузли оборони.
Бої тривають зараз на лінії польових укріплень наших військ, які будували наші воїни, розгорнутих вздовж кордону, прориви ворога зупиняються на імпровізованих позиціях, де зариватися доводиться сходу.
2. Чому військові скаржаться на відсутність лінії оборони та чому наші війська, які ведуть бої, закопуються власними силами?
— Відео позицій, які показували по телебаченню як демонстрацію дій ВЦА, не відповідають умовам, які є на передньому краю. Планування оборони Харкова здійснено без урахування тактичної обстановки, і побудовані ВЦА лінії оборони не можуть використовуватися військами у цій битві. Перша лінія оборони будувалася в селі Липці, але чомусь у низині, під грядою висот, яка панує над селом, і в першу лінію оборони ця гряда висот чомусь не включена. Наші війська змушені обороняти село Глибоке та гряду висот перед Липцями, яка контролює кордон, оскільки здача висот призвела б до проникнення ворога в Липці та закріплення в забудові з подальшим просуванням. Взяття Липців дозволило б ворогу підтягнути артилерію і діставати до околиць Харкова. Панівна гряда висот прикрита лише польовими укріпленнями, які вирили самі солдати, але кількість та якість цих позицій недостатня стосовно поставлених завдань. Тому більша частина позицій облаштовується зараз, бо здавати рубіж Липці — Тернова для нас невигідно. Військові кажуть, що будувати першу лінію оборони усіма ресурсами треба було починати не далі ніж за 3-5 км від кордону, і цю лінію треба було б зробити глибокою, для забезпечення маневру в обороні. Очевидна дуже низька щільність мінування, міни не обмежують маневр ворога. Все це ворог добре бачить із дронів, так що інформація не секретна, а очевидна.
3. Яка якість оборонних споруд?
— Є значна кількість оборонних споруд, бліндажів і траншей, які якісно побудовані в тилу будівельниками, є якісні польові укріплення та вузли спротиву на кордоні, побудовані воїнами. Але відсутній контроль якості та системність в обладнанні позицій у цілому по всій лінії. Перекриття траншей від навісного вогню та від скидів, маскування – ці питання у багатьох місцях недороблені. Великий дефіцит замаскованих позицій для артилерії, мінометів, бронетехніки, транспорту, що дуже обмежує маневр вогневих засобів та логістику. Таке враження, що планувальники не чули про дрони і не врахували це взагалі. Значна кількість будівельних матеріалів не була використана. Тому казати, що не будували конкретні об’єкти — не можна, є чимало якісних бліндажів та глибокі траншеї, але до якості всієї лінії оборони є великі питання.
4. Чому не підготовлена оборона Вовчанська?
— Не зрозуміло, чому стратегічно вразливий Вовчанськ не захищений оборонними спорудами. Адже місто мало бути підготовлено до оборони. Тут не було ні мін, ні надійних захисних споруд. Тільки польові укріплення на кордоні. Мінування також недостатнє.
5. Хто несе відповідальність?
— За оборону Харківщини свою частку відповідальності несуть:
Керівництво ЗСУ;
Командувач ОСУВ;
Командувач ОТУ;
Командири бригад;
Військово-цивільна адміністрація;
Ставка Верховного головнокомандувача.
Усі ці органи та посадовці неодноразово казали про готовність до відбиття нападу, про побудову ліній оборони. Але у реальності ми пропустили низку болючих ударів, які показали, що далеко не всі необхідні заходи здійснювалися. Хто конкретно та в якій мірі має відповідати — потрібно розбиратися. Сподіваюсь, що на третій рік війни Верховний головнокомандувач В. Зеленський та головнокомандувач ЗСУ О.Сирський захочуть подивитися, що з цього приводу радять стандарти НАТО, та проведуть аналіз попередніх дій за протоколом After action review. Бо ціна бігу по граблях керівників, які не бажають вчитися, – кров багатьох українських громадян.
