Російські війська, які перебувають на півночі Куп’янська та в його передмісті на Харківщині, опинилися в оточенні — вони не можуть отримати підкріплення та забезпечення у повному обсязі.
Про це заявив начальник управління комунікації Угруповання Об’єднаних Сил Віктор Трегубов, інформує Укрінформ.
Окупантів заблоковано
Я ж вже насправді не перший день кажу про те, що російські війська заблоковані у північній частині міста (Куп’янськ. — Ред.), просто тут, скоріш, мова навіть не про безпосередньо місто, а про його околиці. Так, безумовно зараз російські війська у місті не можуть отримувати поповнення», — розповів він.
Трегубов уточнив, що кількість активних російських військових у цьому районі є обмеженою.
«Власне там десь перебуває до 40 активних позивних, а якщо брати за оцінками саме не активних позивних, а людей, то десь, за даними нашої розвідки, понад 100, але проводити там якісь активні дії вони не можуть», — пояснив він.
Також, відповідаючи на запитання кореспондента, Трегубов підтвердив, що російські підрозділи фактично відрізані від забезпечення.
Так, там зараз безпосередньо перебувають росіяни у північних районах міста, але вони не можуть отримувати ані поповнення, ані навіть постачання, за винятком хіба що повітряного мосту та скидів з БпЛА», — підсумував він.
Судячи зі стрічки новин і з повідомлень авторитетних військових, ЗСУ провели саме те, що в класичних підручниках називають “якісно підготовленою військовою операцією”.
Факти — уперті:
— звільнена північно-західна частина Куп’янська, яка місяцями була під російським контролем і перетворена на опорний район окупантів;
— продовжується зачистка центру міста, де лишалося «біосміття», яке переховувалося у кварталах;
— звільнено низку навколишніх сіл, що одразу покращує тактичне положення, вирівнює лінію фронту і дає нашій артилерії панування на ключових висотах.
Це не випадковість, не «успіх на око», а планомірний, зважений контрудар. Його давно готували, прораховували й тягнули до моменту, коли росіяни оголили фланги і втратили маневр.
І тут — найцікавіше.
У плануванні та проведенні операції ключову роль відіграв генерал-майор Михайло Драпатий.
Так, саме той генерал, якого деякі «незламні палквавоццє» з Telegram-війська так самовпевнено й галасливо «списували», розповідаючи казочки про те, хто там “із чим не впорався”.
Реальність, як завжди, розставила все по місцях:
результат є → значить, командир знає свою справу.
Генерали міряються не постами блогерів, а трофеями на мапі.
Гіпотетично кажучи: якби я був Президентом…
(не дай Боже, звісно — народ і так достатньо натерпілися від різних історичних експериментів).
Але якби — то я би зробив просту річ: призначив би Михайла Драпатого головнокомандувачем ЗСУ з повним карт-бланшем на формування команди військового топ-менеджменту.
Бо логіка управління дуже проста:або ти довіряєш професіоналу,
або ти лізеш зі своїм п’ятаком туди, куди тебе не просили — і потім плачеш на пресконференціях.
Але сьогодні — не про це.
Сьогодні — про маленьку, але дуже важливу перемогу.
Про успішну операцію, яка рятує життя, звужує фронт ворога і розширює коридор наших можливостей.
Дякую кожному, хто був причетний до цього успіху.
І світла пам’ять тим, хто віддав життя, щоб у нас з’явився цей промінчик сонця посеред непростої, виснажливої війни.
Честь.
P.S. І так уже «випадково» вийшло, що варто було одному персонажу на прізвище Єрмак нарешті піти у свій політичний смітник — і одразу з’явилися фотографії людей, які реально працюють на фронті, а не на інформаційних потоках.
На фото — один із керманичів успішної операції. Реальний, а не намальований свинорил «в кабінетах».
