Отака комедія.
Рускіє, як виявилося, вірять в духів. Але великий білий господін висміяв смішних папуасів: «Духів Анкориджа» не викликали, бо вірять не в духів, а в договори.
І московитам нічого не залишилося, як визнати: ну да, не було духів, ми й самі не вірили, а хто казав про духів! підніміться!
Але дипломатичною мовою історія виявилася проста: ти з русским присів не те, що на одному гектарі, а всього лише запах від нього почув. І все! Приїхали! Від дружби з цим лайном не відвяжешся.
І це ще радій. Могло бути гірше дружби з рускім! Ти міг виявитися БРАТОМ із рускім!
Також Путін заявив, що вкотре відкидає мирні пропозиції України. Сказав, що в Кремлі не відмовляться від наступу на фронті. А удари України по російській інфраструктурі «не впливають».
Ну да, не впливають. Хай раби не мають чого жерти і по 12 годин б’ються в чергах по бензин — це вам ваш любімий СССР, ви ж про нього мріяли? З дефіцитом і кілометровими чергами.
А царь-батюшка не має можливості піти на мир.
Це в розвинених країнах умовний Трамп може миттєво укласти мир навіть невигідний з Іраном, бо треба зупинити збитки для своєї крутої держави і вільних громадян. А у відсталих спільнотах «государство єто я». Росія не може піти на мир, бо відсталий вождизм з кісткою в носі не передбачає ситуації, коли хан-пахан визнає: «братци, обосралісь». Щойно Путін віддасть наказ навіть просто зупинити стратегічну наступальну операцію (яка триває між іншим вже з кінця 2023 року) і наказ російській армії перейти до оборони, всім стане очевидно: старий пердун 25 років брехав про вялічіє, а виявився брехлом.
В таких випадках у відсталих кримінальних спільнотах тут же з’являється новий, більш молодий і агресивний вожак, який кидає «пред’яву» і колишні «братци» тебе кончають. Піднімають на ножі «стару зморщену жопу», як казав Прігожин.
Путін це знає. Бо він і сам колись так прибрав Єльцина, коли корчив із себе молодого і агресивного вожака. А зараз денно і нощно займається лише одним питанням у житті: як втримати владу. Він читає книжки лише ті, де черговий Макіавеллі вчить законам влади, і не цікавиться нічим іншим.
Уже власні Z-воєнкори кричать і плачуть, що російська армія це алкаш на стероїдах з проблемами з серцем і цей алковоїн не може бігти марафон. Але путін відповідає: работайтє братья. Мнє пох.
Бо щойно ви зупинитеся, король голий, а по-простому: фуфло і фраєр.
Але одночасно з цим Путін заявив, що чекає на відновлення мирних зусиль з боку команди трампа. Що Рудий знову пришле вітька і зятька в Москву.
В якійсь мірі звучить, як маячня божевільного: відмовитися від мирних пропозицій (України), щоб чекати відновлення мирних пропозицій (США).
Але насправді цей абсурд має логіку.
Московити все ж мають державні традиції. І століттями їм вдавалося перемагали не так силою доблесті, як тим, що в кінці ділили свого ворога з сусідами. І якщо були важкі періоди, то московит просто сподівався впасти на спину, підняти лапки перед боссом і перечекати. А потім біда закінчиться і наступить «побєда».
Тобто якщо лінгвістично в європейців слово «перемога» походить від слова «він», «вік» і «зіг», що в принципі у всіх випадках походить від активної дії, а в українців це пере-могти, тобто взагалі в прямому сенсі «проявити надзусилля», то в свиней все простіше: «послє бєди».
Тим не менш, ця стратегія плєсєні працювала. І ракова пухлина в якийсь момент розросталася аж на 1/6 суші.
І от путька за інерцією і традицією ще царських часів намагається шастнуть під корягу і одночасно з-під тієї коряги домовитися про нашу долю з сильним боссом — в даному випадку з Америкою.
І як підтвердив Макрон, Москві це в якийсь момент навіть вдалося: Трамп верещав, що в нас «немає карт», і принаймні кивком рудої голови дав згоду на розподіл українського Донбассу з рашкою.
Якби в Путіна в той момент все було на мазі ще й з Європою, то Україна могла би закінчити дуже печально. Як в свій час Московія розділила землі Польщі з німцями, як землі самої України ділила з Польщею.
І насправді ця небезпека не буде знята ще дуже довго. В тій же Німеччині AfD прямо зараз випереджають блок Мерца. Та й у Франції проукраїнський Макрон не так, щоб не під загрозою втратити владу на користь ЛеПенші. Тому путін до петлі на шиї буде вірити, що вітер змін подує в його паруса, коли в стані союзників порядних людей змінять продажні Орбани. І як бачимо на прикладі тої ж Польщі з Навроцьким і отим полудурком, який сказав, що не проти бути онучею росіян (тобто ноги в себе загортати), це не фантазії.
Та зараз рижий полупокер зрозумів, що Плешивий — так би мовити — фуфел. А Україна так би мовити має карти. Має і по черзі ці карти викладає. Ось тобі, гад, десятка козир, ось валєт, а ось тобі шістками по пиці. І всій вашій недокраїні ці шістки повісимо на погони.
