Сьогодні неділя про митаря та фарісея. Євангеліє показує нам двох людей, які прийшли до храму. Один подякувати та ствердитися у своїй гордині, а інший з покаянням.
Притча про митаря і фарисея — це, крім іншого, розповідь про маніпуляції і розподілі ролей. Зазвичай всім дуже зручно грати свої звичні ролі в масовці. Ось митар — він збирає податки і бере зайве, а потім влаштовує бенкети. Ось фарисей — він дуже благочестивий, робить все за Законом, розмовляє солодким голосом, але всім пофіг що у нього в душі. Ось патріот — від рве на грудях сорочку за Неньку, влаштовує якісь блокади, бігає з прапором нацжен, але чомусь купує дорогі квартири. Ось антикорупціонер. Ось житель Донецька. Ось … Ось … Ось …
І на кожному можна повісити тавро і ярлик, і в підсумку всі будуть задоволені своєю грою.
Але приходить Христос і каже: «Чекайте, хлопці в кожному з вас такого намішано, що не акторами в масовці вам треба бути, а головну роль в філософській драмі з елементами екшну грати. Створіть метанойю, та мерщій до Царства!»
А ось тут вже все залежить від нас. Вдаримо ми себе в груди і скажемо: «Так, Господи! Хоч і грішний, але ось я! Візьми мене з собою! Помилуй мене!», Або все так же понуро будемо зневажати тих, кому в масовці дісталася більш брудна роль.
До речі, між митарями часів Ісуса, та сучасними, є дуже велика різниця. Тодішній митар зайшов до храму, смиренно бив себе в груди, та каявся. Вчора Офіс Президента розповсюдив фотку, як один сучасний митар, котрий служить іншій державі, та обкрадає і вбиває свій народ, увійшов до храму. В бронежилеті, з юрбою охорони, та зовсім не з покаянним обличчям. Такому митарю не треба наслідувати аж ніяк, і прикладом він може бути лише поганим.
Нам справді важко утриматися від засудження сучасних митарів, але пам’ятаємо, що гріх потрібно викривати та знищувати, а від грішника чекати покаяння. Притча про митаря і фарисея є своєрідною пасткою яку не можливо оминути. Тої ж миті, як читач починає розуміти притчу і засуджувати горделивого фарисея, сам впадає у фарисейство. Тому, сьогодні співає Церква, наслідуємо благочестя фарісея, та покаяння євангельського митаря. І таким чином знайдемо своє спасіння.
Ну досить вже дивуватися тому, що Зеленський в головний Собор католицького світу прийшов у броніку і з толпою охорони, яка відштовхувала від нього людей.
Це ж собор святого Петра! Розумієте, да? ПЕТРА! а як можна Зеленському Петра не боятися?
А тепер досить зубоскалити, мерщій до церкви, всім треба помолитися, щоби Вєзувій не вибухнув після візиту Бідоносця.