Знаєте, на що русня більше всього покладала надії, коли вторгалась в Україну? На наш бардак.
Бардак — у їхньому розумінні вертикалі державного управління. В інших країнах цей бардак зветься демократією, але в українських умовах він, з точки зору зацькованого владним ГУЛАГом росіянина, дійсно виглядає, як бардак.
ОК, був у нас президентом Порошенко, якого русня дуже не хотіла бачити на другий термін. Не хотіла, бо він був яструбом і будував армію. Доклали руку, облили брудом, не вибрали… Що ж, буває — демократія. А може й бардак…
Обрали президентом актора з телебачення… Армія, начебто, є, але вже так-сяк — основні кошти йдуть на дороги та «велике будівництво». От це точно бардак, бо війна з 2014-го, а армія пішла на другі ролі. Бардак…
Але є ще Вашигтон, є Лондон. Там, з точки зору Кремля, теж бардак. Аж ні — там вікова демократія, баланс влади і захист національних інтересів. Проте, росіянам це не зрозуміти…
Як добре, що за місяць до вторгнення американські літаки зі зброєю літали до Києва, як скажені, а Нью-Йорк-таймси як скажені кричали Зеленському — агов, повертайся вже з Буковелю та подивись у вікно! Але було те, що було.
Йдемо далі.
Раз в Україні бардак, треба брати Україну за три дні, бо вона у цьому бардаку сама себе здасть.
ОК, скористались тим, що глава спецслужби — юрист з 95-го кварталу, купили півСБУ (Херсонське обласне — так взагалі з потрохами), розбудили сплячих герценів по всій Україні, там замінували, там розмінували — і вперед на танках!
І от тут українці показали, що вони українці, а американці, що вони американці! Комусь не дали втекти, комусь дали потрібну інформацію, когось поставили керувати армією, комусь написали правильні речі — все поступово й закрутилось! Одразу додам, що могло закрутитись раніше, і не було б Херсонської та Маріупольської трагедій, але ж бардак та зрада — куди без них.
Проте, московіти сильно недооцінили українців. Армія, попри провали двох останніх років, виявилася боєздатною. Українські солдати в найкоротший термін змогли перебудуватися та навчилися користуватися передовою західною технікою. Нині вони показують першокласні бойові навички та дуже швидко адаптуються до нових умов.
Тобто, бардак перетворився на порядок завдяки наступним чинникам: віками натренованою самоорганізацією українців, координацією основних кроків з США та Британією (військове зовнішнє управління, якщо хочете), масовим волонтерством, безмежним патріотизмом пасіонарної частини населення та вдалими призначеннями в армії.
Міллі, Залужний, Марченко та Сирський зробили Зеленського, а не навпаки. Хоча Зеленському також довелось змінитись — та й призначення Рєзнікова вважаю вдалим.
І на вершині цієї піраміди — хоробрість та вправні дії ЗСУ, які за лічені дні та тижні навчились воювати НАТОвською зброєю та проводити ювелірні операції.
Так що московіти прорахувались на корню. Їх «порядок» виявився корумпованою, незграбною, тупою машиною, яка нездатна швидко приймати горизонтальні рішення та діяти оперативно. Фігачити ракетами куди попало та атакувати у лоба, кидаючи своє м`ясо на вірну смерть.
А український «бардак» у реалі показав себе живим організмом, який моментально пристосувався до обставин, що склалися. Коли потрібно — вміє чекати на вертикальні команди, коли часу немає — перебудовується на горизонтальну взаємодію. Б`є не числом, а вмінням. Натхненно і творчо. З дуже високою ціною (у нас гинуть найкращі, у них непотріб), але й довгостроковою гарантією.
Перемога буде. Але й наш фірмовий бардак нікуди не дінеться…
