Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 09.04.2026
1. У ніч на 9 квітня українські безпілотники атакували один із ключових елементів російської нафтової інфраструктури в Краснодарському краї.
— Під удар потрапила велика нафтоперекачувальна станція поблизу міста Кримськ, через яку здійснюється транспортування нафти та нафтопродуктів до чорноморських експортних маршрутів. Атакою була уражена Кримська лінійна виробничо-диспетчерська станція — один із ключових вузлів трубопровідної системи півдня росії. Після ударів безпілотників на об’єкті спалахнула пожежа.
— Ця станція забезпечує прокачування нафти та нафтопродуктів через магістральні трубопроводи «Тихорецк — Новороссийск», «Крымск — Грушовая» та «Крымск — Краснодар», а також продуктопровід «Тихорецк — Новороссийск».
— Через ці маршрути сировина транспортується до чорноморських терміналів і далі на експорт. Із вузла в Кримську нафта та нафтопродукти також спрямовуються до порту Новоросійськ, а також на переробку до Ільського нафтопереробного заводу та Афіпського нафтопереробного заводу.
— Станція входить до структури Черномортранснефть — дочірньої компанії Транснефть, яка управляє трубопровідною системою експорту нафти в регіоні.
— Атака на такий об’єкт свідчить про зростаючу вразливість російської нафтової логістики на півдні країни. Порушення роботи подібних вузлів може впливати на транспортування сировини до чорноморських портів і створювати додаткові ризики для російського експорту нафти.
2. Дефіцит федерального бюджету росії за підсумками першого кварталу 2026 року різко зріс і вже перевищив річний план.
— За офіційними даними, у січні–березні «діра» у бюджеті досягла 4,576 трлн рублів, що приблизно на 133% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
— При доходах у 8,309 трлн рублів уряд рф витратив 12,885 трлн рублів, тобто витрати перевищили надходження приблизно у півтора раза. У результаті дефіцит уже на близько 700 млрд рублів перевищив запланований на весь 2026 рік рівень у 3,8 трлн рублів.
— Однією з головних причин стало різке зниження нафтових доходів. Надходження від нафти й газу скоротилися на 45% і становили лише 1,445 трлн рублів — це найнижчий показник із періоду пандемії. Доходи від інших секторів економіки, попри підвищення податкового навантаження, зросли лише на 7,1% — до 6,866 трлн рублів, що не змогло компенсувати втрати сировинної ренти.
— Витрати бюджету в першому кварталі досягли 12,9 трлн рублів, що приблизно на 17% більше, ніж рік тому. Такий масштабний дефіцит за підсумками першого кварталу є безпрецедентним для періоду війни.
— Для порівняння, у першому кварталі 2025 року дефіцит становив близько 1,96 трлн рублів, у 2024 році — 0,6 трлн, у 2023 році — 2,4 трлн, а в 2022 році бюджет у цей період навіть мав профіцит.
— Навіть можливе тимчасове збільшення нафтових надходжень у наступні місяці навряд чи повністю перекриє утворений розрив. На цьому тлі ризики подальшого розширення дефіциту зростають, що підвищує ймовірність перегляду бюджету або скорочення державних витрат.
3. Центральний банк росії припинив публікувати частину даних про валютні операції найбільших експортерів, які раніше використовувалися для оцінки реального стану валютного ринку країни.
— З листопада 2022 року регулятор щомісяця розкривав обсяги чистих продажів іноземної валюти 29 найбільшими експортерами, а також частку валютної виручки, яку вони конвертували у рублі. У березневому огляді ці показники фактично зникли з основної публікації.
— У новому звіті Центральний банк рф зазначив лише, що у березні рубль ослаб приблизно на 5,2% до долара та на 4,5% до юаня. Це відбувалося через скорочення продажів валюти експортерами та призупинення операцій Міністерства фінансів із коштами Фонд національного добробуту у межах бюджетного правила.
— Частина даних зберіглася лише у статистичному додатку до звіту. Згідно з цими цифрами, чисті продажі валюти 29 найбільшими експортерами у березні становили лише 2,4 млрд доларів — це мінімальний показник за весь період публікації таких даних.
— Динаміка останніх місяців демонструє різке скорочення валютних продажів. У грудні вони становили близько 4,7 млрд доларів, у січні — 5,1 млрд, а в лютому вже лише 3,5 млрд доларів. Для порівняння, у першій половині 2024 року великі експортери продавали в середньому близько 12 млрд доларів на місяць.
— Скорочення пропозиції валюти з боку експортерів означає зменшення надходження іноземної валюти на російський ринок і створює додатковий тиск на курс рубля.
— Приховування частини статистики лише підсилює сумніви щодо реального стану валютних потоків і експортної виручки в російській економіці.
4. російська економіка увійшла у фазу рецесії вже на початку 2026 року.
— За оцінками, падіння ВВП у січні склало −1,5%, у лютому −1,7%, а загалом за перший квартал — близько −1,5%. Прогноз на рік погіршено до −0,6%, хоча фактичне скорочення може досягти −2% через інерційний спад виробництва, звуження податкової бази та падіння інвестицій.
— Негативна динаміка триває кілька кварталів поспіль, що свідчить про перехід економіки у фазу системної кризи. Жорстка грошово-кредитна політика призвела до дефіциту обігових коштів: лише в березні грошова маса за агрегатом М2 скоротилася приблизно на 1 трлн рублів (близько $11 млрд). Одночасно фактично заблоковано інвестиційне кредитування, що разом зі скороченням капіталовкладень провокує згортання реального сектору.
— Найглибше падіння зафіксовано у будівництві — на рівні 14–16%, що підриває інвестиційні перспективи та модернізацію виробництва. Оптова торгівля скоротилася на 11,3%, зменшуючи потенціал споживчого ринку. Вантажоперевезення впали до 84,2 млн тонн — рівня кризи 2009 року.
— Обробна промисловість, ключова для створення доданої вартості, також демонструє спад — майже на 3%. Скорочення виробництва вже формує додатковий інфляційний тиск: зменшення товарної маси веде до знецінення грошей і зростання цін, які поки частково стримуються імпортом.
— У підсумку економіка переходить у стан так званого «розбалансованого падіння», коли одночасно скорочуються виробництво, інвестиції та споживання, що значно ускладнює можливість швидкого відновлення навіть за умов подальшого втручання держави.
5. росія почала пропонувати країнам Азії зріджений природний газ із рекордними знижками до 40%, намагаючись знайти нових покупців для підсанкційних проєктів.
— Йдеться про ЗПГ із заводів «Арктик СПГ-2» та «Портовая», які через санкції мають обмежений доступ до традиційних ринків. Для розширення збуту використовуються маловідомі посередницькі компанії з росії та Китаю, які пропонують поставки країнам Південно-Східної Азії.
— Посередники пропонують оформлювати документи таким чином, щоб створити враження, ніби газ походить не з росії, а з інших країн — зокрема Оману або Нігерії. Це дозволяє обходити санкційні обмеження.
— Однак така агресивна цінова політика свідчить про серйозні проблеми зі збутом: навіть в умовах глобального дефіциту енергоносіїв росія змушена продавати газ із великим дисконтом, щоб знайти покупців. Це знижує прибутковість експорту і посилює залежність від непрозорих схем та посередників.
— У підсумку, попри спроби скористатися енергетичною кризою, росія фактично демпінгує на ринку, втрачаючи частину доходів і зміцнюючи репутацію ненадійного постачальника.
6. Доходи росії від експорту нафти різко зросли і досягли найвищого рівня з 2022 року, попри суттєві перебої у відвантаженнях через удари українських безпілотників по ключовій портовій інфраструктурі.
— На початку квітня обсяги експорту нафти з російських портів частково відновилися після різкого падіння наприкінці березня, коли атаки дронів пошкодили потужності у великих балтійських портах. Однак загальний рівень відвантажень все ще залишається помітно нижчим, ніж у середині березня.
— Фактичне скорочення фізичних поставок було компенсоване різким зростанням світових цін на нафту. Через загострення конфлікту на Близькому Сході котирування нафти підскочили, що дозволило росії різко наростити грошові надходження від експорту.
— Середня вартість тижневого нафтового експорту, розрахована за чотиритижневим ковзним показником, зросла до приблизно 2,02 млрд доларів на тиждень — це максимальний рівень з червня 2022 року. За тиждень до 5 квітня з російських портів вийшли 28 танкерів, які вивезли близько 20,88 млн барелів нафти.
— Для порівняння, тижнем раніше експорт був значно нижчим: порти змогли відправити лише 16,62 млн барелів на 22 суднах. Раніше, до атак, з російських портів виходило до 37 танкерів на тиждень, що демонструє масштаб тимчасового падіння логістики.
— Найбільш відчутний удар припав на балтійський напрямок. Після ударів безпілотників один із ключових нафтових терміналів на Балтиці тимчасово припинив відвантаження: за останній тиждень звідти не вийшло жодного танкера, тоді як тижнем раніше було два судна, а ще за тиждень до цього — вісім. Частково втрати компенсував інший великий порт у Балтійському морі, який відновив відправку танкерів і забезпечив більшу частину експортних поставок останніх тижнів.
— Таким чином, російські нафтові доходи тимчасово зросли не через збільшення експорту, а виключно завдяки стрибку світових цін на нафту.
— При цьому удари по портовій інфраструктурі показали вразливість російської експортної логістики, що може й надалі обмежувати фізичні обсяги постачань.
7. росія почала супроводжувати танкери «тіньового флоту» військовими кораблями під час проходу через Ла-Манш.
— Фрегат «Адмірал Григорович» провів через протоку підсанкційні танкери Universal і Enigma, які перевозять російську нафту. Судна проходили британські територіальні води, а слідом за ними рухався корабель допоміжного флоту Великої Британії. Раніше аналогічний супровід уже застосовувався для інших танкерів.
— Йдеться про спробу москви силою гарантувати транзит свого «тіньового флоту», на який припадає близько 40% експорту нафти. Загалом він налічує близько 700 суден, із яких понад 500 перебувають під санкціями.
— Попри жорстку риторику Лондона щодо можливого перехоплення таких суден, жодне з них досі не було затримане, а лише з початку року через британські води пройшли понад 300 танкерів.
— Частково це пояснюється тим, що маршрути проходять і через води інших країн, що ускладнює силові дії. Водночас сама поява військового супроводу означає підвищення ставок: будь-яка спроба затримання тепер несе ризик прямого військового інциденту. російська сторона вже попередила про «відповідь» у разі силових дій.
— Для росії така тактика має і зворотний ефект — вона підвищує сприйняття ризику серед судновласників і страховиків, що веде до подорожчання фрахту та логістики. У підсумку навіть без прямих обмежень це збільшує витрати на експорт і знижує ефективність продажу нафти.
8. Виробництво одягу в росії різко скорочується, що демонструє провал очікувань влади щодо швидкого заміщення західних брендів після їхнього виходу з російського ринку.
— Галузь, на яку покладалися як на один із символів «імпортозаміщення», входить у найглибшу кризу з часу пандемії. За офіційними статистичними даними, у січні–лютому 2026 року виробництво одягу в росії скоротилося на 17,2% у річному вимірі — це найбільше падіння з квітня 2020 року, коли фабрики масово зупинялися через пандемійні обмеження.
— Після тимчасового зростання у 2023–2024 роках приблизно на 29% галузь швидко втратила імпульс: у 2025 році було зафіксовано спад на 2,2%, а на початку 2026 року падіння різко прискорилося.
— Тиск на галузь посилюється одночасно кількома факторами: санкційними обмеженнями, дефіцитом робочої сили, зростанням податкового навантаження та ослабленням споживчого попиту на тлі охолодження російської економіки.
— У таких умовах рентабельність виробництва стрімко падає, а частина підприємств фактично працює на межі виживання. За оцінками представників індустрії, під загрозою закриття опинилося близько чверті швейних виробництв у країні. Йдеться не лише про невеликі ательє, а й про великі фабрики, які роками працювали стабільно.
— У результаті ще один сектор, який російська влада намагалася представити як приклад успішного «імпортозаміщення», демонструє глибокі структурні проблеми і швидко втрачає виробничі потужності.
9. Глава МЗС Угорщини Петер Сіярто координував із москвою дії проти України.
— Журналісти-розслідувачі оприлюднили матеріал про контакти Сіярто з главою МЗС рф Лавровим. За записами розмов 2023–2025 років, угорський міністр передавав москві інформацію про плани ЄС і обговорював кроки, вигідні росії та спрямовані проти України. Під час саміту ЄС у грудні 2023 року, коли вирішувалося питання переговорів про вступ України до ЄС, Сіярто нібито повідомляв москві про угорську «стратегію шантажу». Автентичність записів підтвердили міжнародні розслідувальні проєкти.
— У липні 2024 року, після візиту Орбана до Києва, Сіярто передав Лаврову деталі переговорів із Зеленським і обговорював підготовку поїздки Орбана до москви на зустріч із путіним.
— Також ідеться про передачу москві документа з вимогами ЄС до України щодо прав нацменшин і координацію зі Словаччиною для блокування нового пакета санкцій ЄС.
10. Адміністрація Дональда Трампа, ймовірно, продовжить послаблення санкцій щодо російської нафти вже найближчими днями, попри критику та обмежений ефект від попередніх рішень.
— Минулого місяця Мінфін США дозволив продаж раніше підсанкційної російської та іранської нафти до 11 та 19 квітня відповідно. Очікується, що ці винятки буде продовжено, що фактично означає подальше пом’якшення санкційного режиму.
— Цей крок не дав очікуваного ефекту для глобального ринку: ціни суттєво не знизилися, натомість росія отримала додаткові доходи — іноді до $150 млн на день. Розширення кола покупців дозволило москві продавати нафту дорожче, попри формальні обмеження.
— На цьому тлі санкції дедалі більше втрачають роль інструменту тиску і перетворюються на ситуативний механізм впливу на ринок. У Вашингтоні фактично визнають, що рішення продиктоване внутрішніми економічними ризиками: ціни на бензин у США вже досягли близько $4 за галон — максимуму з 2022 року.
— Критики попереджають, що така політика створює небезпечний прецедент: країни під санкціями можуть отримувати послаблення, якщо здатні створити достатній економічний тиск на США. Це, зокрема, дозволяє росії та Ірану не лише адаптуватися, а й частково вигравати від ситуації.
— Водночас навіть у разі стабілізації ситуації з постачанням через Ормузьку протоку у Білому домі не виключають подальшого продовження винятків, що свідчить про відсутність чіткої довгострокової стратегії і залежність санкційної політики від короткострокових коливань ринку.
