Було видно, що питання Романа Кравця не просто було неприємним для Зеленського, а зачепило президента за живе.
Виглядає так, що президент досі так і не зміг зрозуміти, що журналісти йому не друзі і не фанати. Якесь довірливе спілкування офрекордз, яке у них періодично буває, не значить, що вони друзі. Плюшки, які щедро роздає офіс впливовим журналістам, сприймаються журналістами як належне і аж ніяк не гарантують лояльність.
У журналістів свої цілі і свої задачі. В них є редакційна політика. Журналісти будують свої кар’єри на помилках політиків, коли їхні матеріали стають резонансними. Тому не треба чекати від них пожиттєвої лояльності – її не буде за визначенням.
Але президент досі сприймає гострі питання наближених журналістів, як особисту зраду. І так вже шостий рік. Невже в Офісі все так погано з розвитком президента? Звичайно, матеріал не найпростіший, але з будь-якою людиною можна працювати і зробити так, щоб хоч на людях не було ганьби.
Serhii Marchenko
Впродовж останніх диких пʼяти з половиною років я писала, що зневажаю його, гидую ним, не сприймаю його. Після початку повномасштабної війни я писала, що ненавиджу його.
Жодного слова не беру і не візьму назад.
Але вперше я пишу, що боюсь його. Подивіться у ці очі. Не треба бути фізіогномістом, аби второпати, що з цією людиною щось дуже не так.
Добре, до біса вираз обличчя.
А як вам «суть» сказаного? А як вам манера спілкування?
Ніхто наразі не в змозі передбачити, якими … зусиллями ми позбудемося цього «найдемократичнішого парня з народу»
Президент Зеленський озвучив сьогодні, що хвилюється за життя Татарова, саме тому його не можна «вигнати» з ОП. (А окрім «вигнати» немає варіантів: розслідування, відсторонення, відставки?).
А ще тому, що «Татаров вбивав чеченців» (може, все ж, кадирівців, пане Президенте, чи боїтеся, що знову доведеться вибачатися перед Кадировим за свої слова?).
Ця відповідь, яка стала головними заголовками з прес-конференції Зеленського, присвяченої Курській операції, говорить про декілька речей:
1. Президенту Зеленському і досі неможна виходити на прес-конференції та відповідати на питання, не готуючись до них. Це ганьба і сором, всі пʼять з половиною років.
2. Президент Зеленський продовжує демонструвати неповагу та зверхність до українських журналістів, свідомо вказуючи їм на «їхнє місце» та фактично відокремлюючи їх та український народ від свого оточення, яке, судячи з риторики Зеленського, особливе, недоторканне і має свої привілеї та індульгенції, недоступні всім іншим українцям.
3. Президент Зеленський вважає, що всім (з його оточення!), хто на початку повномасштабного вторгнення не втік та чинив опір (або робив вигляд, що чинив опір) російському наступу, можна надати індульгенцію за всі попередні вчинки, навіть, якщо вони давно тягнуть на державну зраду та й досі працюють на розʼєднання українського народу та несуть загрозу національній безпеці України.
4. Разом із цим, Президент Зеленський роздає індульгенції лише «своїм», адже Роману Червінському, який під час російсько-української війни з 2014 року вбивав та брав до полону терористів на Донбасі, замість подяки та індульгенції було надано: підозру, судилище, сфальсифіковані справи, наклеп та увʼязнення.
5. Ця конференція та відповіді Зеленського (зокрема, про Татарова) ще раз показала відірваність Президента України від реальності (війна для нього йде таки з 2022 року), запитів українського народу та, на жаль, не продемонструвала бажання єднатися й нести відповідальність за свою (зокрема кадрову) (псевдо)політику.
Потужна ганьба!
Oksana Bailo
Прес-конференція, де говорив Зеленський.
Проблема, якою є президент, нікуди не поділась. Схоже, проблема стала ще більш трешовою. Я не знаю, як це назвати, щоб не матюкатися.
Олег Татаров в***** чеченців. У Києві. На початку вторгнення. Разом з Василем Малюком. Тому не можна звільняти Татарова. Бо його вб’ють самі знаєте, хто.
Ця його фраза стане мемом, от побачите.
Мені здається, що президент взагалі не в курсі, що було в Києві на початку вторгнення. Принаймі, таке складається враження.
Ну як можна колишнього слідчого Татарова уявити бойовиком, який знищує когось там на вулицях Києва?! Що вони там курять, блін?
Це ж треба так вміти, щоб після виступу, коли можна було озвучити багато важливих повідомлень, коли присутні чисельні іноземні журналісти, зганьбитися захистом Татарова!
Його виступи та інтерв’ю останнім часом перетворюються на триндець. Він, схоже, так і не зрозумів, що відбувається, перестав відчувати (чи ніколи і не вмів) реалії, говорить заголовками і схожий на конферансьє-шоумена, а не на того, якого можна сприймати серйозно. Не на президента воюючої країни.
Висновок: це ж лише п’ятий рік пішов його каденції. Скільки нам треба буде витримати ще? Як ми його зможемо позбутися?
Блазень, якому так і не вдалась роль президента. А він думає, що вдалась.
