Мюнхенська «безпекова» конференція 2020 року по-суті стала конференцією друзів Путіна і ставить нові виклики перед Україною в боротьбі з агресором.
І знову Мюнхен.
У 1938 році саме в цьому місті Чемберлен та Даладьє – британський та французький прем’єр-міністри – намагалися умиротворити Гітлера, віддавши йому Чехословаччину.
У 2007 Путін махав тут кулаком на адресу західного світу, називав нашу країну failed state та домігся, щоби Захід зупинив отримання Україною ПДЧ.
Тепер, у 2020, в Мюнхені запропонували рецепт умиротворення Путіна, намагаючись віддати йому Україну.
Історія повторюється двічі, казав видатний німецький філософ – але перший раз як трагедія, а вдруге як фарс.
Після мюнхенських подій останніх днів хочу звернутися до Франка-Вальтера Штайнмайера та Вольфганга Ішінгера: згадайте цю фразу свого великого співвітчизника, коли знову будете казати про необхідність тримати двері відкритими та кращі стосунки з Росією. Бо не можу знайти іншого слова, ніж фарс, коли чую новини з мюнхенської «безпекової» конференції, яку варто вже було б називати конференцією друзів Путіна.
Гри на офіційному сайті конференції з обурливими «12 кроками» здачі України, який публікують, після численних обурень видаляють і з сайту і зі столів конференції, але згодом повертають зі старою датою, ніби ніхто нічого і не прибирав – закріплює саме таке враження.
Автори цього фарсу не усвідомлюють, наскільки він небезпечний.
Ті, хто намагаються умиротворити Путіна, так і не зрозуміли його прагнень. Так само як було із Гітлером. Але не кажіть, що ми вас не попереджали, коли РФ відправить в Баварію свої гібридні загони захищати руській мір та «іконно русскіє» сосиски з пивом.
Дякувати Богу, у нас є друзі.
Дякувати Богу, не так просто знищити наші зусилля по створенню міжнародної антиросійської коаліції та запровадженню санкцій.
Дякувати Богу, не всі забули слова іншого видатного німця Бісмарка, що договори з Росією не варті паперу, на якому підписані.Але мені болить інше.
Я не дуже здивована тим, що чую з Мюнхена. Мені болить, що Президент України, може несвідомо, але допомагає агресору, коли він бачить в очах Путіна щось інше, крім трьох букв – КДБ. Коли він досі не зрозумів, що Росії не треба ОРДЛО, «Новороссія» чи Крим.
Їй потрібна вся Україна. Вся, пане Президенте.
Їй потрібно відновлення ялтинського світоустрою з поділом планети на сфери впливу.
Їй потрібно відновлення імперії.
Я не дивлюсь на світ в рожевих окулярах. Я бачу, що санкції можливо обійти – і їх обходять. Я розумію, що зняття санкцій може бути питанням часу. Але це не означає, що ми маємо працювати в російській парадигмі.
Бо повернення наших територій – це теж питання часу. Часу, коли зникне імперсько-кдбістський режим. І тут головне питання, що станеться першим.
Пане Президенте – ми вже втрачаємо. Україна своїми діями втрачає міжнародну підтримку. Ми вже втратили головний принцип міжнародної політики часів Порошенка – ні слова про Україну без України.
Що має робити Захід, коли бачить наші обійми з Путіним? Правильно. Він робить те, що зараз ми чуємо в Мюнхені.
Пане Президенте. Нам не потрібен мир за будь-яку ціну. Нам не все рівно. Ми не можемо йти до миру, гібридно реалізовуючи плани Росії на нашій землі. Ми не можемо претендувати на мир в Україні, прискорюючи проведення виборів на окупованих територіях за квазіукраїнським законодавством, з патрулюванням на Донбасі на пару з бандитськими «представниками» ОРДЛО.
Мир за будь-яку ціну – це чиясь поразка. Нам не потрібен мир на російських умовах. Території на цінності не міняють. Відновлення територіальної цілісності – це, перед усім, про мізки та серця. Нам не потрібно турборежимне повернення пограбованої «старшим братом» території із зомбованим Москвою населенням. Нам не потрібне швидкісне повернення землі, нашпигованої російськими агентами, якщо умовою її повернення буде право вето на наш шлях до Європи.
Нам потрібен мир на справедливих умовах. Нам потрібен мир на умовах нашого національного інтересу та права. Нам потрібна перемога.
Пане Президенте. Якщо країна між війною та ганьбою, обирає – ганьбу, то вона отримає і війну, і ганьбу.
Це сказав Черчіль про вже згаданий Мюнхен-38.
Обирайте, пане Президенте.
P.S. І так, з такими «українськими» підписантами Мюнхенської ганьби, нам і ворогів не треба. Країна має це розуміти та знати їхні імена.
Іванна Климпуш-Цинцадзе, депутат фракції «Європейська Солідарність», голова комітету з питань інтеграції України з ЄС
