Так прийнято, що незручні питання до влади про гроші прийнято записувати або в кремлівські темники, або в козлы, которые мешают правильным пацанам жить и нормально зарабатывать.
Попередників нинішньої влади така впертість перемолола на фарш. Саме брехня і намагання пулом дешевої блогерні забалакати всі чутливі питання — стали тим фактором, який змусив український народ у 2019 шукати якусь третю силу. І він її, на жаль, знайшов в особі пилипа з конопель — «Слуги народу».
Однак нинішня партія влада дуже хутко всотала поведінкові моделі попередників. І тепер у всьому винуваті знову журналісти. І «антикорупціонери». Хоча і ті, і інші могли би стати партнерами по багатьох питань без парі, сварок і бруду анонімних телеграмів.
А тепер про намагання забалакати курточки і чергові серії скандалів у Рєзнікова.
За інших умов мені було би байдуже на приватне життя Рєзнікова, Шарапова і низки чуваків та чувіх, які взялися налагоджувати логістику в МО в часи найбільш кровопролитної війни в Європі з часів Другої світової — і слова сумніву в їх діях ім не скажи. Давайте почитаємо історію Черчилля, як його чихвостили за «фортецю Галліполі»? На 10 років викинули з активної політики.
Але зараз не байдуже, бо тебе лякають не так бл@дські шахеди за вікнами, як нові Мальдіви депутатів з комітету оборони — є нюанси.
І знаєте, що я скажу — мені було надзвичайно цікаво почитати відмазки деяких лідерів думок — колись навіть непоганих публіцистів, які почали компанію з відбілення Рєзнікова. Бо якщо не він, то там буде ще більший бардак. Ми за якісні зміни чи за консервацію бардака?
Дуже раджу їх працедавцям більш ювелірно прописувати меседжі і вимикати режим козла. Бо так можна спалити чимало потенційних кандидатів в окремі партійні списки.
Що мене персонально зацікавило в «курточках»?
Перше. Чи існує у нас в природі хоч мінімальна можливість аби симпатичний контракт МО не вигравав племінник депутата депутата СН з профільного оборонного комітету? І чому люди державного зрадника Богуслаєва мали змогу освоїти цей контракт уже після публікації записів про продаж двигунів для «алігаторів». Та радощів з приводу бомбардування Запоріжжя Іскандерами?
Друге, якщо умовний Ткач чи Ніколов десь помилились — я чекаю якісних контаргументів з поясненнями. А не «я вам не лох» і «я прєзідєнт, Міша». «А шо таке, якщо президент мене звільнить, то моя жінка буде рада».
Третє. Ми розбирали ці кляті курточки із Тетяною Ніколаєнко та Наталкою Соколенко під різними ракурсами. І у мене лишилось стійке враження, що в основі всього — конфлікт інтересів. Є родич партійця провладної партії, члена комітету по нацбезпеці , обороні та розвідці. Він хутко з нуля створює фірму під МО і отримує контракт із гарним прибутком. Стартап просто бомбезний. І в мене є головне питання — чи була можливість МО купувати куртки напряму у турецьких виробників. Які саме умови племінника депутата переважили всі інші? Ось самий сік. І його не перекриють пости по 5 доларів від окремих панів.
Я рада за тих людей, які завдяки нинішній війні стали мультимільйонерами і впевнені у дні завтрашньому. Однак, я рада, що у більшості учасників максимально тупі діти і бездарні внуки, а тому капітали будуть злиті в помийну яму. Це не історія Артемія та Ніколи Терещенків — талановитих бізнесменів, які завдяки ефективним схемам логістики Кримської війни, примножили своє багатство, а потім наступні покоління покращували позиції і статус роду.
Крісло зі шкіри буйвола, односолодове в стакані і дорога кубинська сигара можуть деформувати сприйняття нинішньої реальності. Особливо, якщо ти в шоколаді.
Однак, щойно буде знято військовий стан — питання «Хто як готувався до війни?», «Хто розмінував Чонгар?» і «Хто стільки умикнув на війні?» — стосуватимуться кожного.
Тому тактика обізвати всіх іпсо і руками Кремля заздалегідь програшна. Треба відчувати пульс своєї країни. Треба розуміти, що кількасот тисяч людей лежатимуть в могилах — і це наша плата за колоніальне визволення. У них лишаться мільйони родичів, які шукатимуть відповідь: «Чому саме я?», «чому моя рідна людина загинула», «чи можна було якось відвернути все це?», «як житимуть наші діти?».
У повітрі літають іскри невдоволення, запиту на справедливість і очікування змін. Не помічати цього не може або самогубець, або цинічне дурко на гонорарі. І можу з впевненістю сказати, депутатство мало кому світить — не ті типажі.
Marina Daniluk-Yarmolaeva
Міноборони Резнікова, як з’ясувалося вирішило судитися з журналісткми Ніколовим і Ткачем, через їхні розслідування про закупівлю МО неякісних курток для ЗСУ.
Враховуючи те, що ані Ніколов, ані Ткач далеко не герої мого роману (на маніпуляціях їх ловили не раз), це той випадок, коли я вболіваю за обидві сторони. Буде цікаво подивитися на те, які доводи обидві сторони нададуть в суді. Але.
Тим хто уже кинувся відмазувати МО Резнікова, я сильно раджу збавити обороти. Маю я таке переконання, що «Дзеркало тижня» (де працює Ніколов) матеріали по цій справі не добуло саме, а отримало від одних наших західних союзників. Британських.
Бо може статися так, що намагання МО виправдатися, відкриють нову скриньку Пандори, і тоді…
Ой, важко буде захисничкам відмитися.
До речі, до звинувачень МО в корупції на куртках, вже долучився Шабунін. За його словами МО на цих куртках переплатило (тобто вкрало) 6,5 мільйонів доларів США. А Шабунін це той, хто допомагав ЗЕ стати президентом. Я давно чекаю заяв зелені, мовляв Шабунін продався Порошенкові.
