Василько Піддубний:
Коли він каже про «Єдність», в мене скреготять зуби…
Інколи дивився «Квартал-95». Нечасто, бо давно видалив «1+1» та «Інтер» зі списку каналів; проте інколи траплялося. Подеколи й сміявся з веселого гумору, аж поки не помітив…
Приниження. Розбрат. Роз’єднання!
Непомітно, тихенько, хитренько концерн Зеленського капав отруту в серця українців. Вони глузували з «тупеньких западенців», котрі ладні лише на заробітки їздити;
З «донєцкіх», котрі поголовно бандюки і «хозяєва жизні», крім хіба що «вбогих донєцких шахтьорів»…
Кияни в них хитраки, одесити злодії, всі інші — простаки у валянках.
Козаки в них взагалі «гєї-козаки»…
А українці — хороші, загалом, люди, доля яких — мовчати, слухати, та підкорятися «старшому брату»…
В їх серіалах в українських хатах висить портрет путіна, українці розмовляють російською, і жодного разу не згадується нічого українського, аж до назв локацій…
Вони в жартах висміювали мову, користуючись переважно «язиком»,
Вони зневажливо ставились до самої нашої України, малюючи її країною третього світу…
Всіма силами вони підкреслювали нашу внутрішню відмінність, різницю між сходом та заходом, висміювали нашу історію та ідентичність…
А тепер він говорить про гордість та єдність, про Країну Мрії?
А в мене скриготять зуби від патологічної відрази від брехні, лицемірства та фальші.
Natalka Mishchenko:
Брехати не втомився, було би кому слухати,
або «роса в очі»
Брехати Зеленський почав ще в Кварталі. Гидко усвідомлювати, що та компашка дурила людей за їхні ж гроші. Зал реготав до сліз, до сліз над людьми реготали на сцені.
Але якщо люди такі наївні, щоб не сказати тупі, то чому би з них не реготати?..
Далі були брехні про зарплати, низькі тарифи, європейські пенсії, велосипед — найбрудніша за всю історію Незалежної президентська кампанія, коли на трон пхали абсолютний НУЛЬ.
Далі був незабутній стадіон, де маніпуляція і відверта брехня так завели в екстаз любителів кварталу, що я почала підозрювати, чи не вселилася в Зеленського душа Марії Цвігун (у славні 90-ті репрезентувала Біле братство, що дурило людей і обдирало до ниточки).
Після стадіону огида до того, що відбувається, наче в’язке болото, стікала по спинах тих, хто абсолютно ясно розумів, що країну взувають у калоші і доведеться то болото ковтати разом з усіма наївними, щоб не сказати тупими.
Упустимо «ми казали», «ми попереджали», «ми пояснювали» і всі інші варіанти намагання вивести з зомбістану той вид живих істот, про яких у підручниках прийнято писати Homo sapiens.
З тих пір цинічна брехня і зневага до українців, наче наркотик, штирила голови завойовників печерських пагорбів, і зупинитися вони не можуть донині.
Жодного дня без брехні. Щодня крадуть і брешуть. Щодня їх штирить на Банковій і на то мають дуже вагому причину.
І така нагла брехня на фоні відвертих насмішок над українцями, на фоні клятої красної площі з відосіком типу «всьо харашо, ребята» в 14-му, на фоні 4-разового ухиляння від повісток!
То де межа зневаги до українців?!
Де межа наївності, щоб не сказати тупості самих українців?!
Чому вони це «зробили разом», а гидко мені?
Чому надурили їх, але саме я хочу втекти з країни, і поки весь світ дивиться на нас, як на повних ідіотів, відокремитись від них?
Невже для того, аби люди зрозуміли, що їх мають за ідіотів, потрібно, щоб бубочка з відосіка свого мовив до них: «Любі українці, дякую, дуже дякую, але таких дурнів, як ви, сучасна історія навряд чи бачила».
