На фронті різко зросла кількість російських атак, особливо на Покровському напрямку, а також на сусідніх – Курахівському й Торецькому. І не лише на них: окупанти почали штурми з новою силою на Куп’янському та Бердянському напрямках. Водночас на півночі Харківщини, на Запоріжжі й Херсонщині доволі спокійно – звідси росіяни перекидають війська на Курщину
Підсумки місяця наступу на Курщині
Минув майже місяць відтоді, як ЗСУ почали наступ на Курщині, і наразі стає очевидним, що швидко ми з цього регіону РФ не вийдемо, можливо, до кінця війни будемо там.
На цей час темпи взяття під контроль територій дещо впали, а росіяни нарешті оговтались і почали дієво контратакувати. Однак у наших військових залишається ще багато перспективних напрямків, які в процесі реалізації. На західному напрямку залишається в блокаді Глушківський район, як і оточене Тьоткіно. Українські війська не поспішають штурмувати, щоб мінімізувати втрати, але росіяни там приречені на смерть або полон. Водночас лінія фронту на сході Глушківського району непорушна вже понад 12 днів, особливо жорсткі бої тривають у Комарівці. Також ЗСУ блокують усі спроби ворогів надіслати суттєве підкріплення: знищують понтонні мости й інші переправи через Сейм, а тому прорив до Глушкова – це питання часу.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Дещо північніше зс РФ здійснили контрнаступ у Коренево та деблокували частину своїх військових, бої тривають у східній частині села/містечка. Натомість Сили оборони реалізовують наступ північніше, минаючи Коренево і Толпинський, щоб відрізати сполучення з містом Рильськ. Загалом на цьому напрямку наші воїни підходять усе ближче до траси Рильськ – Курськ (найближче – це 13-14 км), яку вони й так узяли під вогневий контроль. Просуваючись уперед, як і раніше, ЗСУ лишають позаду численні загони строковиків і беруть їх в оточення, відрізаючи від логістики, а також роблять засідки на десантників, які поспішають на допомогу. Так, наприклад, у полон узяли вже не одну партію морських піхотинців, які намагалися прорватися до оточених у селі Журавлі понад 200 кадировців. Останніх наші воїни теж хочуть полонити, щоб обміняти на азовців. Аналогічна ситуація відбувається по всьому північному фронту, де ЗСУ мають найбільше просування. Відрізаними від допомоги опинилися рашисти в районах сіл Олександрівка, Шептухівка, Погребки та Киріївка.
На східному фронті Курщини російські війська найбільш активні та мають найбільші успіхи. Зокрема, за 10 км від Суджі вони відбили село Уланок, а також територію на північ від нього. Рашисти спробували атакувати Борки і Спальне, щоб відрізати наші війська, які пішли ще далі на схід, до Гір’ї та Білиці, однак їм довелося відступити після значних втрат.
Наразі росіяни не мають достатньо сил, щоб зупинити рух ЗСУ, попри те що зняли частину бригад із Харківського, Херсонського й Запорізького напрямків. Тому український наступ буде розвиватися, й не тільки на Курщині, а і, ймовірно, на Білгородщині чи Брянщині доти, поки рашисти не заберуться з України.
Окупанти рвуться до Осколу
Ситуація на Луганщині погіршувалась останніми місяцями, однак усе ще більше ускладнилося. Зс РФ за 2 тижні збільшили кількість атак удвічі: з 80 до 160. Вороги намагаються понад усе вийти до річки Оскіл у районі моста Сенькове – Кругляківка. Вони просуваються з боку захопленого Піщаного й щотижня розширюють зону свого контролю. Зараз по прямій до Кругляківки рашистам залишилось менш ніж 5 км, хоча ще на початку літа було понад 12 км. Якщо їм вдасться дійти до річки та заблокувати рух через міст, то логістика великої ділянки фронту буде суттєво ускладнена.
Окрім того, в росіян є просування на південному фланзі цього напрямку. Днями ворог майже повністю захопив Стельмахівку. Якщо наступ продовжиться й тут, то Силам оборони доведеться відступати на доволі великій ділянці фронту в районі Берестового, щоб не опинитись в оточенні.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Ще далі на південь рашисти практично повністю окупували Макіївку. Попри те, що минулого тижня 3-тя штурмова бригада мала непогане просування на сусідній ділянці фронту, втримати Макіївку не вдалося.Далі на південь на фронті аж до Торецька немає жодних територіальних змін, хоча важкі бої також тривають і на Лиманському, і на Сіверському напрямках, і в Часовому Ярі.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Торецьк і Нью-Йорк тримають удар
Росіяни так і не зуміли вибити Сили оборони з північної частини Нью-Йорка та з Неліпівки, а тому зосередили свій наступ не тільки через центр селища, а й на його західні околиці, намагаючись таким чином узяти захисників у кільце. Одночасно окупанти пробують просуватися в бік Пантелеймонівки. Упродовж тижня на обох ділянках вони мали незначні територіальні успіхи.
У самому Торецьку рашисти продовжують наступати на східних околицях міста й уже зайшли в деякі квартали, де зараз тривають активні міські бої. Тижневе просування містом становило до 1 км. Після того, як наші захисники втратили терикон шахти Північна, ворог розширює територію довкола неї, а також намагався атакувати сусідній терикон шахти Артема, втім тут Сили оборони наразі втримали позиції. Але ситуація ускладнюється тим, що росіяни, які захопили терикон Північний, рухаються до терикона Артема ще й із третього боку, беручи Сили оборони в кліщі.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Покровський фронт палає, але росіяни зміщують акценти на південь
Кількість російських атак на Покровському напрямку знову встановила тижневий рекорд – понад 400, хоча ще в липні в середньому їх було 260 на тиждень. Як наслідок, на тих ділянках, де ворог зосереджує свою основну бойову міць, він значно просунувся. Цього тижня основний удар був спрямований на місто Селидове, а також на південь, у напрямку Українська та Гірника. Тут окупанти пройшли вперед від 2 до 4 км, враховуючи окупацію Карлівки, де Сили оборони довший час стримували ворога й тільки під загрозою оточення були змушені відійти. Рух на південь є доволі небезпечним, оскільки, навіть якщо рашисти не будуть одразу штурмувати Українськ і Гірник, вони можуть повернути на схід, щоб ударити в спину нашим оборонцям, які тримають лінію фронту від Красногорівки до Невельського й уздовж каскаду водойм на північ. Від крайніх позицій росіян до Красногорівки, де наші хлопці стримують окупантів, усього 10 км.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Попри всі спроби ворога витіснити Сили оборони з Галицинівки та на південь від Долинівки за річку Вовча, наші герої контратакують і намагаються втримати за собою цей бар’єр по річці.
Водночас на інших ділянках Покровського фронту ворог не зумів досягнути бажаних для себе результатів і всюди застряг у боях. Зокрема, зайшовши на східні околиці Селидового, росіяни не тільки не змогли пробитися далі, а й навіть не окупували Маринівку, яка опинилася затиснутою з двох боків між окупованими Михайлівкою та Новогродівкою. Далі більше: з’явились новини про те, що ЗСУ контратакують в Новогродівці, а ситуація в селі наразі нестабільна. Наступ ворога на Гродівку та Воздвиженку взагалі видихнувся. Це все демонструє, що навіть понад 100-тисячна армія рашистів на такій невеликій ділянці фронту не може вести війну на кілька напрямків. А ЗСУ, вдало маневруючи й захищаючись, мають значний шанс зупинити рашистів ще до Покровська. Якщо ж вони колись туди й дійдуть, то їм знадобиться значно більше ресурсів для взяття міста, а в умовах Курської операції з цим у росіян якраз проблеми. 
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Вугледар хочуть узяти в кільце
Темпи наступу на Вугледар суттєво зросли – практично вдвічі як зі сходу, так і з півдня. Навіть були зафіксовані спроби лобових атак. На східному фронті росіяни зуміли взяти ще дві посадки біля Микільського на протяжності в 1,5 км. Окрім того, вони впритул наблизилися до Водяного та невдовзі розпочнуть його штурм. Ще північніше ворог повністю окупував Парасковіївку, а також три чверті Костянтинівки, витіснивши Сили оборони в західні вулиці села.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Утім несподівано росіяни почали наступ і з півдня, де вони за тиждень захопили понад 10 км уздовж річки Кашлагач, частина яких була у сірій зоні. Однак на цьому не зупинилися й окупували село Пречистівка та націлилися на Золоту Ниву, яка тримає оборону ще з весни 2022 року. Рашисти мають намір форсувати річку та вдарити на Вугледар іще й з тилу. Наразі ЗСУ стримують ворога на лівому березі, оскільки їхній перехід річки може обернутися катастрофою на цьому фланзі.
Удари по Москві та російській нафті
Цього тижня ЗСУ здійснили кілька найбільш масованих і результативних ударів по РФ. В один день міноборони РФ заявило, що збило 158 безпілотників. Є повідомлення про удари в Підмосков’ї, Липецькій, Орловській, Брянській, Тульській, Білгородській, Рязанській, Кіровській, Тверській та Воронезькій областях.
Після 16 днів горіння нафтобази в Ростовському Пролетарську, де зберігалося 8-10% російських запасів паливно-мастильних матеріалів, наші дрони підпалили «сусідню» нафтобазу «Атлас» в Каменськ-Шахтинському, яка також належить до федеральних резервів. Спочатку там зайнялося 3 резервуари, але до ліквідації пожежі згоріли всі 10. Ще одна нафтобаза спалахнула в Котельничах Кіровської області.
Фото: Еспресо карта бойових дій за 28 серпня — 4 вересня
Після атаки БПЛА Московський НПЗ «Капотня», топ-8 в РФ, який розташований за 16 км від Кремля, призупинив роботу на кілька місяців через виведення з ладу критичного обладнання. Окрім того, ми вразили Каширську ГРЕС (головну районну електростанцію) в Московській області та Конаківську ГРЕС у Тверській області, яка була 8-ю за потужністю у РФ. Врешті на Рязанській електростанції, яка є 5-ю за потужністю в країні, також розквітла «бавовна».
Днями в аеропорту «Москва-Внуково» був переполох через атаку дронів, а також хтось зламав подачу електроенергії московській залізничній системі. Ворожа столиця все частіше відчуває наслідки «СВО».
espreso.tv
