Україна переживає, хвиля за хвилею інформаційні вкиди — штучні і реальні. Але маємо вкрай важливу справа, йдеться про так званий вкид, так званих плівок, так званих розмов між Байденом і Порошенком. І ми розуміємо, що в такий спосіб, внутрішньо-український потенційно конфлікт вийшов на рівень міжнародний — ми маємо всі шанси, у теперішній момент, посваритися зі Сполученими Штатами.
Прекрасно знали в Кремлі, що запланована прес-конференція президента України. Тому напередодні викидається дана інформація, далі журналіст запитує про цю інформацію президента. Президент, гірше не можна зреагувати, так, як він реагує. І буквально через декілька годин — реакція з Вашингтона. Це той рідкісний випадок, коли ворог убиває двох зайців. Спочатку він убиває внутрішнього зайця, який “стравлює” між собою усередині політичні сили, певних людей, але, що найгірше, він Україну знову вводить в конфлікт з Вашингтоном. І, не дивлячись на те, що попереджали, говорили про те, що президенту України, урядовцям, про те, що не слід встрявати у події у Вашингтоні, ми в черговий раз вляпалися. А це означає, що тема співпраці між Києвом і Вашингтоном, при будь-якому результаті, буде мати затяжний процес стабілізації. І ця відповідь, яка була зроблена президентом Зеленським, вона ще більше підтверджує, що цей сценарій добре продумувався, обиралися оператори, які прекрасно розуміли можливу реакцію і готували реакцію. Тексти були написані, не так важко спрогнозувати, яка буде реакція. З іншого боку, а якщо вони розуміють і роблять це навмисне?
Якщо вони розуміють, то до якого сценарію нас готують? Адже ми бачимо чергове загострення на сході України, бачимо, що в Україні починається величезна політична колотнеча і Зеленському вже наспівали у вуха, що він може, скажімо так, претендувати на другий термін…
А якщо усі це прекрасно розуміють, то наступним буде слово “нам нікуди діватись, нам треба дружити з Кремлем”. І тоді зрозуміла логіка і “єрмаківської” поведінки, зрозуміла поведінка на ліній фронту, зрозуміло ставлення до європейських і світових союзників. І тоді у цей процес дуже добре лягає візит Козака в Берлін, бо там проситься відповідь: “Україна готова — тільки підтримайте, дайте сигнал з Берліна і Парижу”. Насправді перспектива дуже плачевна і виникає думка, що готується капітулянтський сценарій, що є дуже небезпечно, насправді, на осінь для України, тому що це може спровокувати дуже серйозні внутрішні протистояння.
Наскільки я розумію, добре у цей сценарій вплітається і розмова з Гіркіним-Стрєлковим та Поклонською, мовляв, в принципі, з такими людьми можна “вести” діалог, при тому ще посміхаючись.
Тут є цілий ряд проблем, на які слід звернути увагу. На мовою розвідспільноти те, що відбулося, називається введення в інформаційний простір. Як тільки така подія відбувається, вона змінює інформаційний дискурс, вона може навіть вплинути на парадигму внутрішнього протистояння, дискусії і так далі. Дійсно, введення в інформаційний простір цих осіб зсовує в центр внутрішнього політесу України, дещо на кшталт ОПЗЖ. На це треба звернути увагу — це перший момент. Не менш важливо, у цій справі очевидна присутність спецслужб і є не випадковим весь подальший інформаційний розвиток. От тільки треба прекрасно розуміти, чиї це спецслужби. І знову просяться два висновки: якщо це українські спецслужби — то, очевидно, що вербуючи журналіста вони діяли абсолютно не фахово, а, якщо це російські спецслужби, котрі, очевидно, видавали себе за українські спецслужби, то це означає, що журналіст втратив свій фах, він чинить вже не як журналіст. Ще гірше в цій ситуації. Пам’ятаєте, прозвучала подяка від генеральної прокуратури, від заступника генерального прокурора? А це вже правоохоронні органи, які вже принципово не можуть брати участь в операціях, пов’язаних із здійсненням операцій у питаннях закордонних об’єктів і суб’єктів і так далі. Тому — це ще одне. А тепер подивіться, а як на це все зреагувала Служба безпеки, служба зовнішньої розвідки, ГРУ Міністерства оборони і так далі. Окрім того, що СБУ відреклося, у нас мали відкрити справу по розслідуванню, мала бути відкрита кримінальна справа, де було би опитано всіх учасників і прізвища, які прозвучали, для того, щоб сказати: журналіст робив ось це чи ось це.
Я хочу нагадати один випадок. Після терористичного акту проти Веж-близнюків у Нью-Йорку, рішенням державного департаменту було заборонено опубліковувати, виставляти відео у засоби масової інформації інтерв’ю з багатьма причетними чи підозрюваними. Існувала пряма заборона на виставлення таких відеоматеріалів. Не випадково, зверніть увагу, прямих інтерв’ю не використовують. Зазвичай посилаються і “кавичать”. Чому це робиться? Це свого роду є етикет, свого роду правило для журналістів, які здійснюють розслідування. Я вже не кажу про подальший розвиток подій, про поведінку учасників цих подій на прес-конференції президента, фраза президента щодо агента і так далі. Чесно кажучи, що перше питання, яке ми з вами розглядали, що друге, воно викликає, як мінімум, емоції.
Емоції це все діло викликає колосальні, тому що, з одного боку, ми бачимо, як ротом Гіркіна вкидають відверту брехню у внутрішньо-український дискурс, але, з ыншого боку, я відчуваю, що намагаються відкрити так заний інформаційний шлюз. Наприклад, в подальшому, ми можемо побачити інтерв’ю я не знаю з якимось там Пушиліним, Безлером і так далі, котрі будуть свідомо викривляти ситуацію, розповідаючи “про 50 ідеалістів, котрі долучилися до внутрішньо-українського повстання проти київської хунти”. Наскільки я розумію, в такий спосіб буде формуватися алібі для зняття санкцій з Кремля.
Якщо нинішній президент України бачить у очах Путіна мир, то, а що тоді журналісти? А журналісти будуть запрошувати подібних фігурантів і бачити в їхніх очах мир і виводити їх в інформаційний простір, роблячи тих, хто захищав Україну, тих, хто виступив проти диктаторського режиму — робити ворогами. Тут напрошується сценарій розвитку подій. Тому, для мене повна дивина, що в Україні з’явилися особи, які захищають учасників цієї інформаційної операції, тому що навіть сказане фігурантами свідчить про те, що це — інформаційна операція. Робилося воно із-за нефаховості учасників чи робилося воно по розробці ФСБ, мене це не цікавить. Це має дуже неприємні наслідки, згубні наслідки для України, як держави і для українського суспільства в цілому. Зверніть увагу, я жоден раз не назвав жодне прізвище. Чому я це роблю? Тому що це має стати трагічним уроком, таких речей допускати не можна. Ба більше — аналогічні випадки, в багатьох країнах, закінчувалися і посадкою таких журналістів за грати. Це все залежало від того, наскільки різко реагувало суспільство і наскільки було готове законодавство до того, щоб такий крок робити.
А от так звані флешки, які збираються передати в Гаагу, вони матимуть якийсь реальний сенс?
Ця річ є надуманою і пришити її до цього процесу, який йде зараз у Нідерландах неможливо. Ба більше — на сьогоднішній день, це достеменно відомо, по 99% фігурантів цього процесу здобуті докази, які відповідають і внутрішньому законодавству, і зовнішньому міжнародному праву, які носять абсолютну доказовість, з точки зору причетності і Поклонської, і Гіркіна до злочинів проти України. Більше того, в частині Гіркіна, йде мова про злочини проти людяності, які не підпадають під будь-які прощення, під будь-які амністії і не мають терміну давності. Тому так очевидно. А що стосується Поклонської, то там мова йде про те, щоб довести її участь у злочинах проти кримських татар, що так само підпаде під статті, про які я зараз кажу. Доказовості в цих матеріалах — достатньо. І ще одне. Справа в тому, що маса співучасників цих злочинів мали давні комунікації: чи по лінії війни в Афганістані, чи службі в радянській армії, вони зберігали між собою стосунки. Ці люди давним давно дали покази про участь цих фігурантів у злочинах 2014-2015 роках. Тому прокуратура, якщо вона хоче, вона могла зараз оприлюднити цю інформацію, хоча би частково, чи виступити із заявою про те, що прокуратура володіє інформацією, щоби доказати, бодай заочно, вину названих осіб.
Чи можна сприймати всерйоз останні пояснення президента Зеленського, щодо поїздки в Оман? Тому що версії, які надходили з Офісу президента, з тим, що сказав востаннє Володимир Зеленський, як на мене, дещо різняться.
Не допустимо було чинити у справі щодо поїздки до Оману, так не має права поступати президент. Він не мав права полишати Україну, не маючи для того відповідних формальних ознак, без попередження дипломатичного корпусу, без проведеної підготовчої роботи. У цій справі мова йде не так про провину, мова йде про безпеку держави. І він мав розуміти, що він не просто громадянин Зеленський, не має значення, він знаходиться у статусі людини, яка у відрядженні чи у статусі людини, яка у відпустці. Він — особа, яка символізує державу і з ним пов’язані питання національної безпеки. Не дай Бог би щось сталося, ви уявляєте чим би це могло закінчитися? А те, що відбулося, воно випадає за рамки всіх міжнародних правил і права. Президент не дає собі звіт, що могло трапитися, тим більше він пролітав над територією ворожої країни.
Загалом на прес-конференції людина може все, що завгодно розповідати, але, якщо вона не на посаді президента. Водночас ми побачили відсутність одних журналістів і присутніх представників так званих проросійських медіа з доволі сумнівною репутацією. І тут в мене закрадається питання, можливо, справді до чогось готують. Можливо, зараз буде розгортатися принципово несподіваний внутрішній сценарій в Україні?
Оці всі розлогі філософствування, які робив президент на прес-конференції, були сповнені безглуздих фраз, беззмістовних фраз і, я скажу більше, — це прекрасний матеріал для його фаху, для структур таких, як 95 квартал і так далі. Фрази достойні “лукашизмів” і “бушизмів”. Але, хочу нагадати, поки люди плачуть — це можна терпіти, але коли вони починають сміятися з глави держави — це кінець. Тригодинні філософствування достойні цитатника “лукашизмів” і “бушизмів”, але насправді це закінчиться фразою: “подумайте, що це за нація і кого вона обирає президентом”, що є небезпечним для цілого народу, для цілої держави. Тому з такими речами треба бути обережними. Я вже не кажу про саму поведінку президента. Ну, скільки можна вже говорити про те, що ці зустрічі не повинні носити такий безтерміновий характер, вони повинні бути обмежені в часі, по-друге — президент не має права сидіти. Це неповага. Я вже не кажу, розвалившись у кріслі, бо це свідчить про ставлення людини до тих, з ким він говорить. Ну, невже там не знайдеться людини, яка б сказала, що не можна такі розлогі фрази робити, не можна розвалюватися в кріслі? Я зараз кажу про речі чисто людського характеру, а фрази-ляпи будуть руйнувати імідж держави.
От ви тільки що сказали, що, можливо, певні люди не могли не знати. А, можливо, середовище Зеленського, на відміну від нього самого, надзвичайно добре знає, який сценарій готується, щоправда, вони, звісно, не повідомляють про це президента Зеленського. З одного боку, ми бачимо такі ініціативи, як намагання провести законопроект про народовладдя чи закон про референдум. Вже тривають переговори щодо подання їх до Венеційської комісії. А з іншого боку, ми розуміємо, що президент Зеленський перейнятий якимись віртуальними ворогами і ефемерними протистояннями і, можливо, він не знає, що в певну годину Х, після впровадження цього законопроекту, нас може чекати цілком дисбалансована система гілок влади. Зрештою, воно й зараз – не цукор.
Що стосується проектів таких, як подвійне громадянство, законопроект про референдум — то це демонстрація повної неадекватності. На фоні війни люди вирішують питання подвійного громадянства і проект закону про референдум. Я зараз не торкаюся змісту, бо, якщо ще вчитатися в зміст, що закону про подвійне громадянство, що про референдум, бо там є декілька речей, про які зараз не говорять — це, в одній частині, спочатку заборона виставляти питання територіальної цілісності, суверенітету на референдум, а в іншій — порядок здійснення таких референдумів, я вже не кажу про референдум за народною ініціативою. Я просив би пам’ятати про зібрані підписи, які знаходяться в центральній виборчій комісії щодо проведення конституційного референдуму за народної ініціативи. Вони зібрані і вони юридичної сили не втратили. З моєї точки зору, цей законопроект готувався у тісній співпраці з ОПЗЖ, там в тексті прочитується дуже багато яскравих речей. Хоча всі ми розуміємо, що питання всеукраїнського референдуму має бути урегульовано в законодавчому плані, питання місцевих референдумів має бути врегульовано в законодавчому плані. Але дивна дивина, політичне керівництво забулося про те, що йде війна. На порядок денний виставляють питання референдуму і подвійного громадянства. І, що в питанні першому — прекрасно розумію, що це спроба заплутати ситуацію, підіграти Кремлю, що в другому, от запустили — прийняли закон про обіг земель, але механізму не дали. А тепер уявіть собі, що вводиться подвійне громадянство у порушення Конституції — це прекрасна дорога, для того, щоб “гендлювати” ще й землею. Вони розуміють чудово, що до наступного літа чимало часу і не один раз ще спробують все це протягнути. Але тим більше, це свідчить про те, що задуми там на Банковій нечесні. І знаєте, так і хочеться сказати, бісова робота, навіть зрадити отак не можуть, намагаються надурити людей – сорок мільйонів – а закінчиться це трагедією і для людей, і для них, як політиків.
