Цими вихідними вся країна заговорила про можливий конфлікт між політичним та військовим керівництвом України. Такі обговорення важко було собі уявити навіть кілька місяців тому. Такого роду речі небезпідставно вважалися дуже вигідним російській пропаганді наративом.
Але тепер це, схоже, стає новою нормою. Яку, до речі, у життя впроваджує сама українська влада.
Почалося все з інтерв’ю та колонки для британського видання The Economist головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Заяви генерала були дійсно резонансними – і про те, що ситуація на фронті заходить у глухий кут, і що Україні потрібен фантастичний технологічний прорив, якого може й не статися, і багато іншого.
Після чого у владному телемарафоні з’явився заступник глави ОП Ігор Жовква, який не знайшов нічого кращого, ніж порадити військовим менше говорити.
А далі почалося взагалі щось неймовірне. Вийшов президентський указ, яким Зеленський звільнив з посади командувача Силами спеціальних операцій Віктора Хоренка. Без жодних пояснень.
При цьому сам Хоренко дізнався про своє звільнення від журналістів. За словами генерала, його безпосередний командир – Валерій Залужний – також не був інформований про звільнення.
Коли скандал почав ширитися соціальними мережами, влада спробувала призначити винуватого. І ним виявився міністр оборони Рустем Умєров, який вийшов із заявою, що звільнення ініціював він.
Що, звісно, правда. Тому що за процедурою подання на звільнення командувача ССО підписує міністр оборони. Який, насправді, не має стосунку до реального командування військами, відповідає за забезпечення армії, і відіграє суто формальну роль у цьому питанні.
Але повірити у глибоку стратегію полководця Умєрова може хто завгодно, крім, напевно, військових, зокрема, на фронті. А от саме у них тепер є дуже серйозні питання до того, що відбувається.
Адже цілком очевидно, що у своїх публікаціях генерал Залужний давав суто військову, наукову оцінку ситуації з війною. Від нього не пролунало жодної політичної оцінки або заяви.
А влада в цілому і офіс президента зокрема, вочевидь, бачать світ виключно через призму політики та конкуренції на виборах, коли б вони не відбулися. При чому бачать вони цю конкуренцію там, де нічого немає. Залужний, Хоренко, всі інші українські військові зараз займаються виключно війною.
В них справ набагато більше, ніж думати про те, в яку «Дію» засунути виборчий процес і як би так зручніше переобратись на ще один термін.
І проблема полягає не у відверто хамському ставленніі, яке виявив Жовква з екрану телевізора, і не у не менш хамському виставленні на вулицю невідомо за що бойового генерала.
Можна припустити, що звільнення Хоренка – це пробний шар, який кинули, щоб перевірити, а що буде, якщо таким саме чином прибрати самого Залужного. Коли головнокомандувач одночасно зі ЗМІ дізнається, що його звільнили.
Проблема набагато глибша. Такі події демотивують і військових, і все українське суспільство, що вкрай вигідно нашим ворогам. Влада сама, власними руками вбиває клин в українське суспільство, з суто політичних мотивів і міркувань.
Зараз, зокрема, військові з широко відкритими очима дивляться на те, що відбувається за їхніми спинами. Звісно, наші воїни продовжать «своє робити» як годиться, захищаючи країну зі зброєю в руках.
Але подальше змішування війни з політичною боротьбою несе страшні ризики для самого виживання країни. І найголовніше, що це все роблять не російські загарбники, а сама українська влада.
