Коли мені розказують, як важко українській жінці будувати кар’єру, як важко доводити свій професіоналізм, як потрібно вдвічі більше працювати, аби отримувати той же рівень визнання, що й чоловіки, то я одразу чомусь згадую наше спільне державне надбання — феноменальну прес-секретарку президента Юлію Мендель.
Це та жінка, яка ніби кричить усім цим борчиням – «ну шо — викусили?» Професіоналізм? Якість? Високий рівень? Пффф.
Я взагалі вважаю, що феномен Мендель потрібно вивчати на ґрунтовному науковому рівні. Дізнатися, як можна щоденно факапити, ганьбитися, виставляти ідіотами не тільки себе, а передовсім країну і її президента, і при цьому не просто залишатися на одній з найважливіших державних посад, а ще й потрапити в топ 5 найвпливовіших жінок цієї країни. Я х/з як так можна. Це якийсь Божий дар.
Думаю, що всі ці тренерки-коучині з гендерних питань повинні просто постригтися в монахині, попросити вибачення у жінок, яким вони весь цей час морочили голову, бо всі їхні тренінги то вічний тлєн. Юля Мендель — ось хто має вести реально ефективні заняття з особистісного розвитку! До неї жодній жінці з такими розумовими й професійними даними не вдавалося досягти такої високої посади.
І можна довго сміятися з її ведмедиків брауні, з переплутування Австрії/Австралії, Латвії/Литви, з того, як вона війну й падіння гривні зупиняє двома твітами, але після її останнього міжнародного зашквару в «Твітері» якось уже не до сміху. Коли прес-секретарка президента твоєї країни по-піжонськи хамить міжнародним експертам, коли міжнародна спільнота каже їй дослівно: «Будьте професійною та майте повагу, яким і має бути представник президента», то хочеться всоте кричати – «Іноземці, зрозумійте, що ми, адекватна частина країни, за цих пришелепуватих не голосуваааали!»
Я вже мовчу про її сімейні фоточки «в халаті» з президентом. Можете уявити таку фотку іншого світового лідера з прес-секретаркою «в халаті»? Поняття дрес-коду для наших зелених взагалі відсутнє.
Я от задумуюся, у чому полягає цей феномен? І підозрюю, що він якраз виліз із сексизму. Виліз із печерних, совкових уявлень зелених про саме поняття «секретар», а точніше ближче їм – «секретарка». І пофіг, що «прес». Ключове для них саме «секретарка» – ну, та, яка варить каву, розгулює по офісу в шкіряній мініспідниці, фарбує нігті прямо в приймальні, гортаючи каталог «Оріфлейм», збирає плітки, годинами триндить по телефону і періодично відпрошується на бровки і рєснічки.
Я підозрюю, що слово «держсекретар» вони сприймають приблизно так само. І якби в нас була така посада на тому ж рівні важливості, що й у США, то на ній точно б з’явилася така сама мендель. Вона б зупиняла двома твітами епідемію і падіння зе-рейтингів, і собачилася б із міжнародними експертами у фейсбуці, закидаючи їх картинками із аднакласнікав. А ми б дивилися на цю ідилію і просто благали про чипування.
Хтось скаже, що я це все придумала, що ніякого сексизму з боку влади тут нема. Але ви просо згадайте, як Зеленський за неї заступився: «Не дам обіжать дєвочку!» Ось воно! Ось це і є в очах Зе ключова риса Юлі – не те, що вона має відповідати рівню професіонала, який обіймає важливу державну посаду, не те, що від її комунікації залежить імідж країни і президента в світі, а тільки те, що вона ДЄВОЧКА.
Сьогодні подружка уславлювача терористів Гордона взяла в Юлі інтерв’ю як в однієї з найвпливовіших жінок країни, а Зеленський у своєму привітанні заявив, що без жінок всі чоловіки просто БІОЛОГІЧНІ СТВОРІННЯ. Підозрюю, що таку геніальну просвітницьку думку йому теж написала Мендель. Хоча міг і сам, бо у випадку професіоналізму вони таки на одному рівні. Ось тут, уже знаєте, справжня гендерна рівність.
Тому з рівністю в нашій країні все добре. У нас от тільки з мізками останні два роки туго.
