Спочатку про зустріч у Парижі трьох Президентів, Макрона, Зеленського та Трампа. Дали небагато, та й сама зустріч була недовгою. Ключове.
Сторони дійшли згоди, що без силового тиску неможливо здобути «вигідні умови для перемир’я» по Трампу, та «справедливий мир» по Зеленському.
Трамп заявив нашому Президенту, що Україна в першу чергу повинна опікуватися не війною, а залученням американських інвестицій та розвитком власної економіки у комплексі з тим, щоби «Стати кредитоспроможними не гірше за Польщу».
Трамп заявив обом Президентам, що Європа повинна взяти на себе 70 відсотків витрат на утримання України, а особисто Трамп буде вимагати від країн — учасниць НАТО підвищення витрат на оборону з наявних трьох до п’яти відсотків ВВП у тому числі з тим, «щоби Україна мала надійну базу військової допомоги у довгостроковій перспективі».
Трамп жорстко заявив, що Україна «повинна забути про НАТО навіки» задля досягнення миру, проте його адміністрація не буде мати нічого проти створення нових безпекових альянсів за участю України та «підтримає його чи їх у різній формі».
Трамп заявив, що Україна повинна на «час доки не навчиться заробляти» забути про тимчасово окуповані території, проте повинна «витягнути звідти своїх людей».
Трамп «рішуче підтримує ідею розміщення військ Великобританії та Франції на лінії розмежування та готовий розглядати напад на них зі сторони рф як напад на НАТО. На його думку це буде «достатньоє Гарантією Безпеки України яку вимагає пан Зеленський».
Трамп вчергове заявив, що Україна отримає «небувалу кількість зброї» по новій редакції Ленд-Лізу та у кредит під заставу активів рф та власних надр, якщо путін не прийме його умови перемир’я.
Трамп заявив, що США готові витрачати «щорічні певні суми на укріплення економіки та обороноздатності України» по «Безпековому договору», проте вимагає дати американському бізнесу «пільги та захист» при веденні справ в Україні.
І Макрон, і Зеленський висловили згоду з Трампом по ключовим питанням, проте Президент Зеленський заявив, що Україна ніколи не відмовиться від намірів вступу до НАТО «рано чи пізно». Сторони розійшлися у гарному настрої, Трамп назвав розмову «чудовою та діловою, такою, яка закладає надійний фундамент взаємовигідного співробітництва України та США».
Тепер по туру Ермака. Спочатку відповім на питання — «Навіщо Зеленський його всюди сує у той час коли його ніхто не хоче бачити»?
Перша причина — Президент вважає його виключно важливою особою у власній адміністрації та єдиним переговорником який здатен здобути більш-менш пристойний результат.
Друга причина — Зеленський вважає, що таким чином він відстоює своє незалежне право приймати кадрові рішення не питаючи дозволу ні у кого. Президент знає, що під час війни союзники не кинуть Україну напризволяще, а тому вони будуть вимушені мати справу з тими, кому він делегує свої переговорні функції. Тепер детально про самі переговори.
Як таких переговорів не було ні з ким. Ермака не прийняв Спецпредставник по Україні Келлог. Ермака не прийняв новий Держсекретар Рубіо. Сам Ермак опосередковано визнав провал своєї переговорної функції зливши у пресу інформацію про те, що «Ми у США не обговорювали пошуки миру — ми приїхали знайомитися з новою адміністрацією США». Тобто — полетіли до США поручкатися з новим Радником з Нацбезпеки.
По жодному з питань зауваження та побажання української сторони не були прийняті, окрім питання про закупівлі (не незворотньої допомоги як раніше) озброєнь у США як по Ленд-лізу, так і на пільговій кредитній основі. Підсумок сумний. Ермака по дорученню Трампа прийняв Віце-Президент Венс який у ультимативній формі висловив позицію Президента США — Україна повинна йти на територіальні компроміси задля скорішого здобуття миру, у іншому випадку США «будуть вимушені м’якою силою примусити Президента України прийняти американські аргументи здорового глузду, а не власних побажань». Також Венс вчергове заявив, що «ігнорування питання боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади може поставити Україну на межу знищення як Держави».
Аудієнція тривала 10 хвилин та відбувалася у формі монолога Віце-Президента.
Тепер по візиту Ермака до Великобританії. Тут ситуація проста як мукання корівки. Справа в тому, що ЗА ІНІЦІАТИВИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, а саме ще уряда консерваторів Сунака, зараз лейбористів Стармера, остання розробляє за мінімальної участі української сторони «Сторічний договір про стратегічне співробітництво». Робота над «Договором» добігає кінця, Великобританія планує презентувати його до весни, підписати, орієнтовно, у квітні, ратифікувати у травні. Ермак же у Великобританій фактично провів піар-акцію яка виставляє особисто його як вдалого переговорника, хоча по факту вона працює за принципом — «Ми пахали», бо цю угоду готувало ще МЗС Кулєби — голова ОПУ був небажаною переговорною особою при консерваторах.
Підсумок сумний. Знову після невдалого туру Ермака виправляти ситуацію довелося Президенту Франції який організував зустріч Трампа та Зеленського з тим, щоби останній сам спробував виправити провал місії Ермака. Чи вдалося це? Побачимо згодом, проте привід для обережного оптимізму все ж існує.
