Стаття на «Українській правді» «Генерал в Офісі» про перші кроки нового голови ОПУ Кирила Буданова, викликала украй неоднозначну реакцію навіть серед прихильників влади. Фразу «Біля президента завжди є людина, яка йому пи*дить, що всі навколо вороги. Раніше цим займався Андрій Борисович, зараз – Литвин» процитувала Скабеєва, чим викликала гучне обурення серед прихильників Зеленського.
У статті справді згадувалося, що радник президента по комунікаціям Дмитро Литвин регулярно вдуває у вуха Зеленського тези, мовляв, навколо всі вороги і всі мріють повернути Зеленського назад у КВК, бажано в самодіяльності якоїсь з буцегарень. У цьому нема нічого дивного. Литвин колись заявляв що Україні вигідно розпустити армію, а ще колись він нахвалював Януковича. Відомо також що Литвин щиро і безкомпромісно ненавидить Петра Порошенка і всіх хто наважується критикувати Зеленського. Яка параноя панує в голові Зеленського з таким радником по комунікаціям, здогадатися не важко. Але не про Литвина мова.
Стаття на УП по суті малює безрадісну картину. Буданов за місяць перебування на посаді ніяк не змінив кадровий склад ОПУ, взагалі не контактував з Верховною радою і вкрай нечасто буває в Україні. У статті прямо говориться, що основна задача Буданова – переговори із Заходом. Мовляв, саме для цього Зеленський його й призначив.
Взагалі, у статті повідомлено, що крім Литвина, з відставкою Єрмака різко зріс вплив Олега Татарова – ще одного діяча часів Януковича. У той час як Буданов… займається взагалі не своєю роботою.
Якось постійно лишається поза увагою той факт, що і Єрмак, і Буданов ведуть переговори від імені президента України, не маючи на те жодних повноважень, крім (можливо, але не факт) наказу президента. Бо керівник офісу президента не має законних підстав займатися зовнішньою політикою. Керівник ОПУ має гострити для президента олівці, забезпечувати кавою і керувати прибиральницями та кур’єрами.
Те, що за Зеленського керівник ОПУ перетворився на такого собі «віце-президента», говорить в першу чергу про слабкість самого Зеленського, який постійно передає частину повноважень своєму офіс-менеджеру. Цікаво, а чому не якомусь електрику зі штату ОПУ?
В таких умовах складається враження, що Зеленський використовує Буданова, аби його коштом підняти свій власний рейтинг. Бо Буданов не зможе підписати ніякого документу з представниками Заходу – повноваження підписувати такі документи має лише президент. Тобто, виходить так. Якщо Буданов домовиться – лаври здобуде Зеленський. А якщо Буданов не домовиться – його викинить з ганьбою, звинувативши у всіх смертних гріхах. І тим Зеленський позбудеться одного з конкурентів на виборах, опитування стабільно малюють Буданову доволі високий рейтинг.
То правда, Буданов старий знайомець Марії Левченко – особистої секретарки Зеленського з часів «Кварталу». Але кидати старих знайомців для Зеленського – норма, згадаймо долю Богдана, Рябошапки та Ваганяна. Проте.
Чи розуміє все це сам Буданов? Я думаю – розуміє. Буданов все ж таки довго керував одною з найпотужніших українських спецслужб – Головним управлінням розвідки Міноборони. Він точно орієнтується в розкладах внутрішньої політики і знає про Зеленського багато такого, про що давно забув сам Зеленський. Тоді чому ж Буданов погодився на таку невдячну роль?
На мою думку, причина в тому, що Буданов справді бажає перейти у велику політику, але не завдяки Зеленському, а всупереч. Буданов діє як досвідчений розвідник – тихо і непомітно. Не міняє кадри, а вербує їх. Заміна кадрів станеться пізніше. Приблизно так на посадах голови ФСБ та прем’єра Росії діяв колись Владімір Путін.
Якщо це припущення вірне, Зеленському треба боятися не опозиції, а як раз таки Буданова. Бо за якийсь час Зеленський має всі шанси перетворитися на іграшку в руках свого голови ОПУ, та таку, що часи Єрмака йому здаватимуться санаторієм.
Чого насправді хоче Буданов – дізнаємося невдовзі.
