P.S. Вважаю вже станом десь на 5-6 місяць війни вони зламалися.
Під терміном «зламалися» маю на увазі зміну психологічного настрОю, з яким путінське воїнство іде у бій. Бо є велетенська різниця як іде в бій рішучий доброволець, а як — пригнаний на аркані приречений на забій смертник. І для наших військ значно краще, коли проти них виступає нехай тисяча, але других ніж тисяча перших.
500-х отказніков вже влітку в них стала величезна кількість і по суті до серпня-вересня вся кадрова армія була знищена або розбіглася. А потік добровольців вже не перекривав втрати. І путіну довелося оголошувати насильницьку мобілізацію і вигадувати схеми з вербовкою зеків на війну.
І навіть підтримка війни в російському суспільстві з заявлених 80%, під час мобілізації раптом впала до 34%.
Так що не вірив і не вірю в усі ті їхні гнуті пальці, що їм «плювати на втрати» і «вони готові вмирати мільйонами». Ні в те, що в них 2-а армія світу тоді не вірив, ні зараз не вірю.
Таким чином, вважаю, найважливіше завдання — зламати бойовий дух ворога — ЗСУ досягнули.
Тепер головне завдання України і всього світу — зламати цей психологічний настрой у ваньок на приреченість. Вони мають переходити до активних форм протесту: мочити офіцерів і генералів, зніматися цілими підрозділами з фронту і відходити в тил, відмовлятися виконувати накази ротами і батальонами.
І нехай західні поставки зброї нам в цьому допоможуть.
