Цікаве прізвище владних хлібальників, які недавно дозволили пропагандистці Альбац кататися українським тилом. Це безсоромне бабище розказує про прапори Правого сектору і лютий український нацизм
Marina Daniluk-Yarmolaeva
Якщо ви пропустили заяви Шендеровича про «плещущий украинский нацизм», то сьогодні з’явився ще один детальний розбір «кампании отмены русских» на Дождє.
Перекажу вам тезово, щоб ви не витрачали час.
Шендеровіч, Альбац і Котрікадзе вважають скасування подій, зустрічей, панельних дискусій з росіянами на світових майданчиках проплаченою кампанією. Вони кажуть: «за антирусской волной стоят большие деньги».
Викрито три групи замовників і фінансистів цієї кампанії:
1. Прихильники Порошенка, які ненавидять Зеленського
2. Українська діаспора в Канаді, «у которой большие средства»
3. «Номенклатура, призванная изобразить народный гнев»
• Для Шендеровича обурливо те, що в ситуації конфліктів визначальним на Заході є «прилагательное «русский», яке щоразу вирішує конфлікт на користь українців «независимо от сути дела»(!)
• У Шендеровича «нет никаких проблем с украинцами». А проти нього боряться бездарні люди, хами, які хочуть самоствердитися за рахунок талановитих відомих росіян.
• Альбац зробила камінг-аут, що з нею під час недавньої поїздки в Україну хотіло співпрацювати «українське КГБ», але вона відмовилась (наскільки я зрозуміла, згідно з експертизою Альбац, СБУ так само «не реформована, как и российская ФСБ»). В результаті їй погрожували (в цьому місці передаю теплі вітання тим, хто дав дозвіл Альбац на в’їзд і подорож Україною).
• Альбац також розповіла, як спокійно їздила «между красно-черных флагов Правого сектора на Западной или там кто-то говорит, что это флаги Запорожской Сичи» (оце необов’язкове, неуважне ставлення метрополії до культури колишньої колонії – окрема тема, особливо для людини, яка далі говорить про деколонізацію російських студій).
Не буду оцінювати інтелектуальність заяв. Випереджуючи питання про те, для чого нам все це знати, відповім.
Те, що ви бачите у цьому інтерв’ю «хороших рускіх» – це не просто спроба відчужити себе, дистанціюватись від болю, колосальних втрат, катастроф, яку принесла російська військова агресія. Зобразити себе жертвами. Не просто відмова українцям у праві робити власний морально-етичний вибір і не створювати ілюзії «діалогу» між українськими та російськими авторами на спільних заходах.
Найцікавішим у цьому є те, що Шендеровіч, Альбац і Котрікадзе не вірять в саму можливість морально-етичного вибору, у солідарність багатьох людей, у спільне почуття гідності і навіть спільне почуття гніву. Саме звідси версія «проплаченной кампании». Саме вона виглядає найбільш викривально для «хороших рускіх».
Мені здається, варто пам’ятати це, нам знадобиться це після перемоги, коли протестна українізація піде на спад.
