Символічно, що як раз того самого вечора, коли до Кремля притягли статую полоненого київського князя, на окупованій його мучителями території України було знищено один з найогидніших представників "русского мира" — садиста на прізвисько Моторола
Президент Путін дуже хотів, щоб представником "русского мира" був князь Володимир. Зі шкіри геть ліз. Вирішив поставити київському владиці пам’ятник в заповідній зоні неподалік від московського Кремля.
А сенсу — ніякого. Володимир — чужий князь. Чужої країни. Чужої цивілізації. Чужого вибору майбутнього. Він — київський. Як "хунта". Як населення того самого міста, яке з усією країною збунтувалося проти московської маріонетки Януковича. І не вперше бунтує. Юрія Долгорукого, який прийшов з північних земель підкоряти Київ, жителі міста взагалі отруїли, двір його — спалили.
Так що пам’ятник Юрію в центрі Москви — це ще доречно. Але Володимиру? Нащадку вікінгів, який вибрав для своєї землі релігію римського імператора Костянтина, європейський шлях розвитку? Який — принаймні, про це говорять міфи — відмовився від язичницьких традицій у власному житті?
Який не стверджував, що у нас "особливий шлях" — та й який може бути особливий шлях, коли стоїш на дорозі із варяг у греки? І йому — пам’ятник в столиці країни, яка демонстративно відвертається від цивілізованого світу? Яка відверто зневажає все ті людинолюбні цінності, які пов’язують з християнством? Яка на тлі спорудження пам’ятника київському князю знищує жінок і дітей Алеппо з бомбардувальників — ніби й не було тисячоліття після хрещення?
А може, й справді у них — не було? Може це у нас — було? Адже долі у нас різні, країни — різні, князі — різні і символи — різні.
Символ "русского мира" — ніякий не Володимир.
Символ "русского мира" — Моторола.
Виталий Портников