Останніми днями ВСУ зазнало великих втрат. Ситуація на фронті загострюється щодоби. Так, наприклад, 18—19 липня на Донбасі загинуло 7 бійців і поранено 14.
vk.com/mil_in_ua
Держдепартамент США в особі прес-аташе Марка Тонера висловив свою занепокоєність ескалацією конфлікту на Донбасі. Тонер вважає, що такий розвиток подій заважає імплементації Мінських угод. У свою чергу у «Міжнародній кризовій групі» заявляють, що реальна кількість загиблих може значно перевищувати цифри, які озвучують сторони протистояння.
«Україна наполягає на закріпленні меж лінії розмежування станом на вересень 2014 року для початку відведення сил і озброєння на Донбасі. У Мінську на даний час на засіданнях Тристоронньої контактної групи відбувається узгодження документа про розведення сил на Донбасі. Для нас це принципове питання», — повідомив днями представник України у робочій групі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук.
Окрім того, він розповів про наявність на окупованій території потужного анклаву російських військ, наголосивши, що там дислоковано «два армійські корпуси… десь 32—36 тисяч російських військових». Також Марчук додав, що «російських танків на Донбасі більше, ніж у Великобританії і Німеччині разом узятих». Ця інформація важлива для усвідомлення того, наскільки ймовірний силовий сценарій звільнення окупованих територій на цей момент.
Виходячи з ситуації, секретар РНБО Олександр Турчинов заявив: «РНБО може внести до порядку денного питання щодо введення воєнного стану». За його словами «активні агресивні дії російських окупаційних військ призводять до системного погіршення ситуації на сході нашої країни». Йдеться про суттєве загострення ситуації на сході України.
«Безперервні обстріли з використанням російськими агресорами забороненої Мінськими угодами потужної зброї, сучасних засобів наведення та корекції вогню призводить до значних втрат серед наших військових, — пояснив Турчинов. — У разі продовження цих небезпечних тенденцій Україна буде вживати всіх необхідних заходів для захисту цілісності нашої країни та безпеки громадян, аж до внесення до порядку денного РНБО питання щодо введення воєнного стану».
Тема воєнного стану за останні два роки обросла комом спекуляцій. Сам Президент кілька разів заявляв: якщо ескалація триватиме, то він обов’язково введе воєнний стан. Ескалація то тривала, то стихала, але ніхто подібних кроків не робив.
Насправді воєнний стан дійсно не просто було доцільно, а й необхідно (і цей обов’язок покладений на Президента законом) вводити ще на початку літа 2014-го року. Більш того, відомі слова Порошенка, які він в квітні 2014-го року промовив у Луганську про те, що «з терористами не може бути ніяких перемовин, адже вони розуміють лише мову сили».
Тоді схід голосував фактично не стільки за Президента Порошенка, скільки за Головнокомандувача. Але як тільки Петро Олексійович підняв на трибуні Верховної Ради булаву, українці почули спочатку про триденне, а потім і про десятиденне «перемир’я». «Перемир’я», яке здебільшого беруть в лапки, адже саме за цей час російська військова техніка майже безперешкодно наповнювала Луганськ, Донецьк та інші міста Донбасу. Саме так відбувалась окупація — з одного боку, кволість офіційного Києва, який послав у Донецьк Кучму, Шуфрича та Медведчука, а з другого — зухвала, методична інтервенція РФ, яка видавала це за начебто «повстання» місцевих «ополченців». Така була формула окупації.
В оприлюднених цього року протоколах засідання РНБО від 28 лютого 2014 року можна чітко почути, що ще на початку окупації Криму лише Турчинов виступав за введення воєнного стану. Окремо на зустрічі з журналістами Сергій Пашинський заявляв, що на інших засіданнях і він висловлювався за такі рішучі дії, але стенограми інших засідань засекречені. Насправді дивним є те, що ці зустрічі відбувались (про це говорить і Турчинов) в «незахищеному від прослуховування приміщенні». Тобто виходить, що ці стенограми більше засекречені для українського народу, ніж для ворога. Це принципова деталь.
Виникає питання — чи можна говорити про воєнний стан, якщо території вже окуповані і там фактично створений потужний військовий анклав ворога? На вільній же території діють так звані ВЦА, функції яких досить гібридні. Тобто такі заяви або мають популістський характер, або ми дійсно вже підійшли до критичної точки, коли ворог не збирається обмежуватись зайнятими територіями і готує реальний, повномасштабний наступ. Євген Марчук нещодавно вже заявляв, що «ворог за останній місяць не використовує виснажливі артилерійські обстріли, а б’є конкретно».
З другого боку, в дискусіях спекуляції виходять на рівень чисто словесних перекручувань, наприклад, часто можна почути фразу: «Якщо ви за воєнний стан, то ви хочете оголосити війну РФ». Невведення воєнного стану пояснюють ще й тим, що Європа начебто не могла б нам надати кредитів. Відомий юрист-міжнародник Володимир Василенко, який підтримує введення воєнного стану, неодноразово висловлювався з цього приводу. Зокрема він пояснює: «Ні в статутах міжнародних фінансових установ, ні в документах про порядок надання позик і фінансової допомоги немає жодного слова про заборону їх надання державі, яка перебуває в стані війни. Навпаки, у відповідності з міжнародними правовими звичаями, необхідно надавати таку допомогу державі, яка опинилася в скрутному становищі, і вводити обмеження щодо країни-агресора. Що стосується зброї, то не продавати її державі, яка стала жертвою агресії, можуть тільки країни, які оголосили нейтралітет у цьому конфлікті або які дотримуються постійної нейтральної позиції».
Уся ця плутанина, безумовно, від неясністі позиції центральної влади. Давно точаться дискусії, чи варто АТО офіційно назвати війною. В умовах, коли щодоби на сході гинуть українські військові, сама Україна торгує з агресором, а парламент всупереч 57-й статті Конституції приймає зміни до Основного Закону, чим нівелює юридичне визнання війни, а отже, і факту агресії.
«ЗАЯВА ТУРЧИНОВА СВІДЧИТЬ ПРО ТЕ, ЩО ДИПЛОМАТИЧНІ ВАЖЕЛІ НЕ МОЖУТЬ ЗАРАЗ ЗБЕРЕГТИ МИР В УКРАЇНІ»
Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:
— Заява Турчинова про можливе введення воєнного стану свідчить про те, що інші важелі впливу вичерпали себе. І дипломатичні важелі, і політична підтримка НАТО не можуть зараз зберегти мир в Україні. Риторика Кремля після саміту НАТО лише погіршилася, про що свідчать різні заяви, наприклад, Караганова та конструктора Дегтяря, який розповів про нову балістичну ракету. Окрім того, всі бачать фактичні дії РФ, починаючи від активізації в Арктиці і продовжуючи посиленням обстрілів на сході України. Все це є ланки одного дуже небезпечного для України ланцюга. Ми сьогодні наблизилися до ймовірної масштабної війни. Вона, в принципі, зараз і триває, але можливе значне посилення її інтенсивності.
Підкреслюю, ми наблизились до цього як ніколи за весь час конфлікту. Винятком є ситуація після Іловайська, але тоді Путін ще не знав, як буде вести себе Захід у відповідь на активний наступ. Сьогодні він чітко знає, що Захід ніяк себе не буде поводити. З одного боку, НАТО визнав свою слабкість і почав активні дії у підготовці оборони по своїх кордонах, але Україна фактично залишилась поза межами цієї оборони. Історія з Туреччиною надзвичайно послабила НАТО і дала Путіну додатковий козир у грі проти України.
У військовому сенсі Україна знаходиться з ворогом наодинці. У нас є, наприклад, проблеми навіть з отриманням західних комплектуючих. Країни Заходу демонструють свою заляканість і неготовність до війни з РФ. За всіх цих умов воєнний стан абсолютно може бути доцільним. Існують багато експертних думок, які підтримує наш Центр, про те, що напередодні святкування 25-ї річниці Незалежності є висока ймовірність здійснення дуже серйозних атак і в тому числі перехід до безконтактної війни не лише в сенсі застосування важкої артилерії, але й до більш потужних систем на більш дальні відстані.
На тлі зростання такої небезпеки і покращання РФ своїх оперативності воєнних можливостей до стану війни (якщо раніше маневреність сягала кількох тижнів, то зараз йдеться про кілька днів) Україні треба реагувати відповідно. На жаль, за кілька днів воєнна машина України не зможе оперативно відреагувати на небезпеку. Тому введення воєнного стану може бути превентивною мірою і повинно розглядатись як підготовка українського війська до реальної масштабної війни з РФ.
Що стосується того, що Президент вже неодноразово говорив про воєнний стан, але так його і не вводив, то можна сказати, що є час риторики і попереджень, а є час для реальних дій. Зараз ситуація настільки небезпечна, що вже має йтися про реальні дії. Час попереджень давно минув. Путін продемонстрував всьому світу, свою готовність нищити Україну і «грати» до кінця.
Валентин ТОРБА
