Не спадає напруга і на луганському напрямку.Населені пункти вздовж траси на Лисичанськ — під постійним обстрілом.
За минулу добу загинули двоє мирних жителів.
Бойовики не полишають спроб відтіснити наших військових.
Село Кримське Луганської області. Трохи більше місяця тому його зайняла українська армія.
Поки це крайній населений пункт, який був звільнений. На 37-му блокпості, що знаходиться на передовій, відбувся вогневий бій з терористами.
Атакували за допомогою піхоти і бронетехніки.
"Нас почали з боку Сокільників накривати мінометним обстрілом. Плюс тут постійно працює снайпер, стріляє по нашим хлопцям. Дали хороший відсіч за нашими розвідданими, як нам, донесли було знищено 2-3 коробочки БМП", — говорить Ворон, старший блокпоста 37 с. Кримське.
Село постійно обстрілюють. Адже воно дозволяє контролювати стратегічне шосе Бахмутка — Луганськ — Лисичанськ — пряму дорогу на звільнені території Луганської області.
Саме тут відбувся бій за блокпост номер 31, який довелося залишити. Тепер українські бійці утримують решту автотраси.
"Постійно обстрілюють. Міномети, гармати, Гради, ось такі наші сірі будні", — говорить Кот, боєць спецроти.
Спеціальні підрозділи внутрішніх військ постійно прочісують околиці.
Там є диверсійні групи зі снайперів і корегувальників. У рейдах околицями Кримського бійцям допомагає собака по кличці Патрон.
Тонко відчуває чужого, міни, ймовірність обстрілів. Особливе занепокоєння викликає настання морозів.
Річка Сіверський Донець замерзне і уможливляться атаки груп бойовиків, які зможуть пройти по льоду.
Потрібно посилення — розставляти секрети, тобто засідки. Ось фрагмент бесіди розвідників.
"Там перебували і готувалися групи, певні групи відповідно диверсійних робіт і партизанської. Там матраци, радіостанції зміна постів, і речі певні. Люди цю інформацію не підтверджують, бояться за свої сім’ї".
А на Дебальцевському плацдармі настало несподіване затишшя. І місто, і блокпости української армії бойовики не обстрілювали з важкої артилерії. Але втрати все-таки є.
У Нікішиному під час ближнього бою з бойовиками ЛНР один боєць загинув, четверо отримали поранення.
Це село вже котрий місяць розділене. Більша частина — окупована бандитами ЛНР, в’їзд у село контролює українська армія.
І останнім часом ситуація саме там загострилася. Особливо важко стало підвозити продовольство силам АТО і евакуювати поранених.
Цей шлях постійно під прицілом снайперів. До того ж, частіше стали атакувати диверсанти.
"Важко, там постійні обстріли цілими ночами. Нікішине тільки дві вулиці наші", — говорить Олександр, військовий 128 гірсько-піхотної бригади.
"Міняються вони. Коли був бій — на Нікішино були великі сили або пройшла ротація.
В Нікішино там є школа і клуб, великі зданія, побудовані на совість. І вони звідти ведуть і спостереження, і коректировку, і снайпери звідти стріляють і АГС тоже по нашим позиціям", — говорить Василь Дидюк, начальник штабу 128 гірсько-піхотної бригади.
Але незважаючи на обстріли, тут не припиняється рух транспорту в бік окупованої бойовиками Фащівки і Красного Луча.
В основному туди місцеві жителі везуть продукти і речі, які купують у Харкові.
"Базари у них працюють завдяки України. Зазвичай вугілля виходить з того боку, а з нашого боку йдуть продукти харчування, дерево", — говорить Юрій Потейко, військовий 128 гірсько-піхотної бригади.
Сьогодні на підконтрольному бойовиками Донбасі чекають заїзду чергового путінського гумконвою.
Правда, жителі вже з досвіду знають: продукти в ньому — це всього лише п’ята частина російської допомоги.
Решта — боєприпаси для бойовиків. Та й на ці харчі розраховувати особливо не доводиться, оскільки терористи ДНР забирають їх собі або продають утричі дорожче.
А реальну гуманітарну допомогу везуть українці. Волонтери тим часом продовжують допомагати і військовим на передовій. Доставляють і продукти, і теплі речі.
А самі військові демонструють — як приготувалися до так званих подарунків путінського гумконвою.
"Якби мені давали вибір: в готелі люкс чи в тих апартаментах під землею — я вибрав би те підземелля", — говорить Андрій Сухацький, лінійний спостерігач 128 гірсько-піхотної бригади.
Андрій Кравець
