Кемеровчанин Ігор Востріков, нещасна людина: відразу втратив дружину, трьох дітей і сестру — такого горя і ворогу не побажаєш.
І він не просто говорить на мітингу про своє горе. Він правду каже про країну — як вміє. Вказує рукою нагору і каже — «все ходять і мовчать, задушили людей!». Задушили!
А поруч — його сторінка в соціальній мережі. З Путіним. Зі схваленням війни в Україні. Звичайний набір смислів звичайного російського мужика, якого ніхто не примушує нічого такого писати. Просто — так треба. Треба думати не те, що думаєш, а те, що кажуть.
Я спостерігав щось схоже, коли було захоплення заручників на Дубровці. І тоді родичі цих нещасних людей вийшли на Красну площу з протестом проти чеченської війни. І говорили цілком розумні, чесні і правильні речі. Які вони не говорили ані до, ані після трагедії.
Це те, чого не можуть зрозуміти іноземці або просто люди, які ніколи не жили в Росії. Росіяни нічим не відрізняються від інших в своєму сприйнятті світу. Просто у них перевернута система моральних координат. Вона стає на місце тільки в особистому горі, коли людині здається, що їй вже просто нема чого втрачати. Саме тому найвільнішою територією в сталінські роки був ГУЛАГ, а самим вільним часом в житті людей — війна. Саме тому ми чуємо від звичайних людей правду тільки в хвилини сумного божевілля. І саме тому з високопоставленими представниками російської еліти можна розмовляти загальнолюдською мовою — у приватних розмовах вони ніколи не прикидаються, не розмовляють мовою телевізору, це просто вважається непристойним. Прикидатися у приватній бесіді, з російської точки зору, може тільки боязкий холоп. І у холопа залишається одна-єдина територія правди — його власне горе.
Українці відрізняються від росіян тим, що можуть вийти на вулиці і почати говорити правду, коли б’ють і ображають чужих людей — так було під час Врадіївки або після побиття студентів. І я пам’ятаю, як іронізували над учасниками протестів росіяни з їх мемом «оніжедеті». Перш за все — чужі діти. Чого за чужих виходити? Свої ж бо вдома. В теплі.
Для мене ця відмінність росіян від українців завжди здавалася феноменальною. Адже вважається, що українці — індивідуалісти, а росіяни — як би «общинний народ». Але у «общини» начисто відсутня солідарність і правдолюбство, а індивідуалісти-хуторяни заради цієї солідарності і захисту правди здатні жити на майданах і здійснювати ірраціональні вчинки.
Я досі вважаю, що в цій відмінністі — головний шанс українців на порятунок.
P.S.
