Влада роками продає суспільству один дуже зручний аргумент: не чіпайте корупцію під час війни, бо це демотивує союзників допомагати, а без допомоги ми точно програємо ворогу. Мовляв, покажемо корупціонерів і Захід перестане допомагати Україні.
Це маніпуляція.
Небожителі Печерських пагорбів чомусь досі думають, що союзники плутають Україну з ними. Не плутають.
Союзники допомагають українському народу захищати свою державу. А щодо українських чиновників вони давно ведуть окремий облік: хто крав, хто покривав, хто призначав, хто збагачувався на війні.
Тому НАБУ та САП, які витягують на світло корупційні схеми, не руйнують міжнародну підтримку. Вони якраз доводять, що Україна здатна очищувати себе.
А от що справді руйнує довіру це коли на мільярди західної допомоги накладаються корупційні скандали, а замість покарання суспільству пояснюють, що «зараз не час».
Час саме зараз.
Бо після війни буде пізно. Після виборів буде ще складніше. І тоді кожен українець, який сьогодні мовчить, щоб «не нашкодити країні», може отримати рахунок за це мовчання.
Мені часто кажуть: вироків немає, отже, людина не корупціонер. Формально це так: презумпцію невинуватості ніхто не скасовував.
Але держава не зобов’язана тримати людину біля бюджетного корита до останньої крапки в судовому рішенні, якщо правоохоронці вже мають достатньо підстав для відсторонення.
Відсторонення не вирок, а санітарний кордон.
Спочатку треба забрати паразита від державного організму. А вже потім суд нехай визначає ступінь його вини.
Бо зараз питання не тільки в тому, хто сяде. Питання в тому, хто перестане красти прямо сьогодні. І це важливо і українцям, і союзникам.
І тут НАБУ та САП роблять саме те, що від них очікує суспільство.
А далі виникає значно цікавіше питання: хто цих людей призначав?
Бо якщо після чергового викриття президент просто поставить на їхнє місце інших «своїх», то це вже не боротьба з корупцією. Це ротація годівниці.
І саме тому питання політичної відповідальності Зеленського нікуди не зникне. Навпаки, воно буде ставати дедалі гострішим.
Президент, який призначає людей, що паразитують на державі під час війни, не може нескінченно ховатися за рейтингами, війною та красивими промовами.
Українське суспільство це вже зрозуміло. На жаль, дуже дорогою ціною. Тому я не вірю в казку, що боротьба з корупцією зменшить допомогу Україні.
Допомогу зменшить інше — наша капітуляція перед корупцією.
Поки ми воюємо, викриваємо, вимагаємо покарання і змінюємо державу, союзники бачать суспільство, за яке варто боротися, незважаючи на корупцію його влади.
А коли ми змиримося, замовкнемо і дозволимо паразитам продовжувати жерти країну під час війни, тоді справді почнуться проблеми.
Тому рецепт простий і незмінний:
воюємо.
Не мовчимо.
Вимагаємо змін.
Відриваємо паразитів від державного корита.
І захищаємо Україну від зовнішнього ворога та внутрішньої наволочі.
.
Останні два дні Зеленський генерує досить суперечливі заяви: від «українці не залишаться без їжі взимку» до «ми маємо зустрітися, поговорити і ухвалити рішення з путіним на саміті G20», на який до речі, українського президента не запрошували. А путін і сам туди не поїде.
Тож всі ці заяви президента з урахуванням наказу на заборону переговорів з путіним виглядають як інформаційний спам, щоб заговорити внутрішні проблеми, які ніхто не збирається вирішувати.
Такий дисонанс думок президента ще грішним ділом наштовхне на думку, що президент розбалансований, розгублений і не знає що йому робити. Коротше кажучи, він не тягне авторитаризму, його і на демократію ледь вистачало, бо ж Єрмак був поруч. Але владу віддати не хоче. Нехай хоч згорить та країна, аби він залишався президентом. І це стає реальною проблемою…
Замість тисячі слів.
Сім з половиною років тому нарід з порожніми очима і слиновиділенням біг на виборчі дільниці, аби «завалить Пєтю», а нині замість кави в Братиславі, на яку шипіли гадюками, нарід мріє про «не згоріти під завалами», «не замерзнути у власній квартирі» і «не здохнути від голоду».
Дякуємо, Володимире Олександровичу, Лідер Всесвіту і кількох галактик.
Ви вже переконували, що і війни не буде, що росіяни також люди, просто хочуть шашликів.
Тому віримо кожному слову і покладаємося на вашу батьківську турботу — турботу справжнього є-батька націі.
Комбриг:
Шось згадалося.
З сумом, гортаючі скріни.
Бо даже Юра не зміг передбачити, у якого кровожерливого вишкребка срср перетвориться країна, буквально за пару років, країна у якої був шанс. Мізерний, але був. Тепер, вже у минулому часі.
Вже і не віриться, що саме в Україні відбулися Майдани.
