Китай взяв курс на стратегічне перетравлювання Росії. Спусковим гачком стала ескалація торгової війни зі США. Ізольований Інтернет з технологіями 5G є лише «криголамом» для запровадження в Росії китайської ультраіндустріальної моделі.
Нинішня українсько-російська війна актуалізувала питання про майбутнє московської імперії. Багато хто з нетерпінням очікує її розпаду на окремі етнічні держави. Врешті-решт, в минулому всі імперії розпадалися. Вони розвивалися подібно до живих організмів: народжувалися, зростали, досягали зрілості, старіли і вмирали.
Логістична крива
Територіальна динаміка таких утворень в цілому описується «логістичною кривою»: спочатку бурхливе зростання, потім сповільнення і стагнація. Показовими є згладжені графіки Римської i Російської імперій. З них видно, що імперії стають нестійкими щодо розпаду тоді, коли логістична крива виходить на «насичення» – досягає максимуму i стабілізується:
Росія вже пройшла фазу насичення і після розвалу СРСР почала втрачати території. Питання в тому, коли відбудеться очікуваний розпад. А чи відбудеться?
Головною причиною розпаду імперій є деградація правлячої еліти і системи управління. На фазі насичення імперії нагадують старіючу людину, яка щораз більше піддається шкідливим звичкам, втрачає здоров’я і важелі керування своїм господарством. Тому її чекає неминучий крах.
Неминучий? Якщо такій людині підправити здоров’я і дати новий управлінський інструментарій, то вона зможе господарювати незвично довго. Подібним чином, оновлення еліти і засобів управління може зупинити деградацію імперії і суттєво відтягнути розпад. Звідки візьметься це оновлення? Його несе нова суспільно-економічна формація.
Свіжа кров
Сучасна цивілізація перебуває на етапі індустріальної формації. Вона вичерпала потенціал розвитку і переживає системну кризу. Вирішення кризи відбудеться через перехід до нової формації і нового типу суспільства.
Тут є два варіанти: або вища фаза індустріальної формації – ультраіндастріал («ультра» – понад, надмірно) або якісно нова формація – постіндастріал («пост» – після).
Індустріальна формація – це соціальна мегамашина масового виробництва і масового споживання. Тому ультраіндустріальна формація – це поєднання того ж самого індустріалізму з перевагами інформаційного суспільства. Це надає індáстріалу нової життєвої сили, яка впливає на всі сторони життя, зокрема на організаційну стійкість. Якщо вмираюча імперія встигає здійснити перехід до ультраіндáстріалу, то її розпад переноситься на невизначений термін.
І саме цим шляхом рухається Росія.
Росія і Китай
Сучасна Росія забуксувала на стадії індустріального суспільства. Економіка має сировинний характер і переживає стагнацію, громадянські свободи згортаються, влада зосереджується в руках силовиків, творчі люди втікають за кордон – поки ще пускають. Для переходу до ультраіндáстріалу Росії потрібен новий інструментарій управління.
– Звідки його взяти?
Його вже надає Китай, і з кожним роком робитиме це дедалі активніше.
Точкою відліку можна вважати 2019 рік. До цього часу Китай зверхньо ставився до відсталої Росії. Взаємодія зосереджувалася в військовій і космічній сферах: Китай купував або викрадав те, що залишилося в Росії від совкових розробок. Китайські інвестиції в Росію були мізерними через несприятливий бізнес-клімат: у Росії втричі вищі податки, висока корупція і незахищена власність.
Після 2014 року, коли США ввели санкції проти Росії, Китай явно не поспішав ставати її захисником. Керівництво Китаю вважало, що відносини з США є занадто важливими, щоб їх псувати через токсичну Росію.
Проте у 2019 році Пекін зрозумів, що в торговій війні зі США його аргументи недостатньо переконливі – і він програє. Щоб аргументи спрацювали, китайську економічну могутність треба посилити російською військовою агресивністю. А для цього треба підтягнути Росію до стандартів ультраіндустріального Китаю.
Навіщо Китаю ультраіндустріальна Росія
Комуністичний Китай живе базовою комуністичною ідеєю світового панування. У Росії та ж сама ідея, але інші методи. Китай розширює свій вплив економічним проникненням, а Росія – брутальною агресією. Китай купляє цілі сектори економік інших країн разом з портовими містами, Росія створює гарячі точки і захоплює території військовою силою. Китай не вміє і не любить вести гарячу війну – саме для цього йому й потрібна Росія.
Але Китай не буде спонсорувати перестарілу Росію – хоча б тому, що це неефективно і не надійно. По-перше, китайцям не подобаються масштаби російських «розпилів» і «відкатів». По-друге, нема сенсу вкладатися в імперію, яка завтра може розвалитися на шматки. Китаю потрібна Росія цілісна, з чітким адмініструванням і повністю керованим населенням. Для цього Пекін пропонує Москві діючу модель державного контролю і власний досвід її застосування.
Інструментарій управління
Китай є світовим лідером у справі контролю населення за допомогою Інтернету, засобів стеження, розпізнавання облич та голосів, а також аналізу поведінки в мережах і пошукових системах. Понад те, Китай активно експортує ці технології. Згідно з доповіддю Freedom House (2018), принаймні 36 урядів пройшли секретні китайські тренінги щодо «нових медіа та управління інформацією». Зміст тренінгів невідомий, але після того, як в’єтнамські чиновники повчилися на них у 2017 році, в країні було запроваджено кіберзаконодавство в китайському стилі.
Китай є світовим лідером у запровадженні технологій 5G. Важливим мотивом такої підвищеної уваги є можливість контролю в реальному режимі часу. Наприклад, завдяки 5G в місті Шеньчжень працює оплата проїзду за допомогою сканування і розпізнавання облич.
Також Китай є світовим лідером у створенні ізольованого Інтернету. Це тому, що китайська мережа одразу ж будувалася для автономної роботи. Окрім того, китайський користувач має вітчизняні аналоги всіх основних глобальних сервісів – мереж, пошуковиків, торговельних майданчиків, розваг, знайомств, відеоблогів тощо.
Цей «суверенний Інтернет» глибоко цензурований, причому головна увага спрямована на забезпечення непомітності цензури. В результаті «сьогодні безпечніше критикувати саме керівництво комуністичної партії, ніж його методи контролю Мережі або суспільства». Понад те: держава прагне виробити у користувачів підсвідому звичку до самоцензури і сформувати людину зі зручними для влади параметрами поведінки.
Завдяки передовій електронній індустрії, розвиненому програмному забезпеченню і системному підходу, Китай випереджає Росію принаймні на десять років. Інформаційний контроль над населенням, про який мріє російська верхівка, уже реалізовано в Китаї. І Китай готовий поділитися своїми досягненнями.
Протягом останніх років китайські фахівці тихо консультували росіян у цій делікатній сфері. Проте настав час для рішучого і неприхованого зближення. У ніч з 1 на 2 травня 2019 р. президент Росії Володимир Путін підписав закон про ізоляцію російського сегменту Інтернету. 5 червня 2019 року опублікована «Спільна заява РФ і КНР про розвиток відносин всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії, що вступають в нову епоху». У ній говориться, що країни будуть «розширювати контакти з питань міжнародної інформаційної безпеки, посилювати заходи щодо захисту безпеки і стійкості функціонування критичної інформаційної інфраструктури».
Цього ж дня китайська компанія Huawei і найбільший російський оператор МТС підписали угоду про розвиток технологій 5G. Це було зроблено в Кремлі в присутності президента Володимира Путіна і голови КНР Сі Цзіньпіна, що говорить про міждержавну співпрацю.
З усього цього випливає, що російський ізольований Інтернет будуватиметься за китайською моделлю, на китайському обладнанні, з залученням китайських спеціалістів. І, значною мірою, за китайські гроші.
Ви запитаєте: звідки така щедрість?
Відповідь: Китай взяв курс на стратегічне перетравлювання Росії. Спусковим гачком стала ескалація у 2019 році торгової війни Китаю і США, яка насправді є початком війни цивілізацій.
Враховуючи гостру зацікавленість Китаю в стратегічному союзі з Росією, співпраця не обмежиться масованим просуванням в Росію китайських інформаційних технологій, комп’ютерів, смартфонів і мережевого обладнання. Інформаційна сфера є лише «криголамом» для запровадження в Росії китайської ультраіндустріальної моделі. Важливо, що російська еліта в цілому підтримує цей процес, оскільки він обіцяє контроль над населенням, інвестиції, гранти, хабарі, «розпили» і «відкати».
Хто керуватиме новими технологіями
По-справжньому керувати технологіями може тільки той, хто їх створив. Просування в Росії китайської моделі означає дуже поступове, м’яке і малопомітне переформатування російської еліти. Освоєння Росії відбуватиметься згідно з перевіреними часом китайськими засобами поглинання. Їх сенс полягає в тому, що Китай дає гроші, будує інфраструктуру і долучає своїх протеже до «великої китайської культури». Через одне-два покоління «долучені до культури» мислять і діють як китайці.
Так було завжди в історії Китаю. Так, скоріше всього, буде й цього разу.
– Що сприяє реалізації моделі ультраіндустріального китайського протекторату?
Сприяє очевидна деградація російських еліт, майже десятикратна перевага Китаю в економіці (16,3% Китаю у світовому ВВП проти 1,85% Росії) і демографії (1386 млн проти 144 млн), суттєва вища якість технологій і державного управління. Показовий момент: Китай сьогодні подає в 43 рази більше патентних заявок, ніж Росія. Сприятливими чинниками для «поглинаючого протекторату» також є спільне для Китаю і Росії комуністичне минуле, спільна імперська ідеологія світового панування, спільний кордон довжиною 4300 км і, що найголовніше, – спільний екзистенційний ворог. Згідно з опитуванням «Левада-центру» у травні 2019 року, головним ворогом росіяни вважають США (67% респондентів) і Україну (40%), а головним другом – Білорусь (62%) і Китай (42%). Симпатії росіян до китайців мають стійку позитивну динаміку: у 2017 році їх вважали дружнім народом 39% росіян, а в 2018 році – 40%. Згідно з даними «Фонду суспільної думки» (ФОМ), росіяни ставляться до Китаю навіть краще, ніж до Білорусі: у 2018 році 62% жителів Росії вважали Китай «найбільш дружньою» державою. Динаміка суспільної думки чітко вказує напрямок державної пропаганди, отже – державної політики.
Зростання взаємних симпатій зменшує бар’єри щодо міжрасових змішувань. Понад те, останні роки Росія активно заохочує одруження між росіянками і китайцями. Цьому сприяє те, що в Росії надлишок неодружених жінок, а в Китаї – неодружених чоловіків.
Один з чинників зближення – запровадження великої кількості навчальних грантів для іноземних студентів. Згідно з опитуванням, 36.5% молодих росіян бажають учитися в Китаї. До 2020 року Росія і Китай мають намір довести обсяг міжвузівських обмінів до 100 тисяч студентів щорічно.
У 2007 році всього 170 тисяч росіян вивчало китайську мову, а в 2017 році – вже 560 тисяч. В Росії запроваджено Єдиний Державний Екзамен з китайської мови. Професія «перекладач китайської мови» увійшла в трійку найбільш високооплачуваних професій в Петербурзі.
Китай створив сприятливі умови для росіян, які бажають займатися дослідженнями, викладати, засновувати стартапи. У Шеньчжені створено спільний російсько-китайський університет, по суті – філію МГУ. Значна частина викладацького складу – це російські викладачі та вчені, доктори наук. Університет поєднує сильні сторони росіян у фундаментальних науках і переваги китайців в інженерних дисциплінах.
Враховуючи, що постіндастріал – це етнічна і расова уніфікація, китайсько-російське стратегічне зближення означає формування нової спільноти людей зі змішаним расовим типом і ментальністю «живої гайки» ультраіндустріальної мегамашини.
Що це означає для України
Росія не розпадається, а виходить на вищий рівень. Ще трохи, і Україна матиме кордон не з рихлою індустріальною Росією, а з модернізованим ультраіндустріальним російсько-китайським блоком.
