Росія вже помилково приписує нам, українцям, нові тренди, нову ідеологію, мовляв, ця нація в пошуку себе. Адже недарма Зеленський озвучив те, що у Росії було на язиці. Мовляв, хто ви, українці?
Якщо ви не можете визначитися, то ми вам і допоможемо, а колонією Росії бути не так і погано. Живуть же якось білоруси?
Хрін вам, а не ідеологію.
Хочете версію? Та що там, впевненість! В Україні визначає ідеологію не Зеленський. І не та частина населення, яка пасивна. І ніколи вони цю ідеологію визначати не будуть. З тієї простої причини, що вони цю державу не будували, не будують і не будуватимуть. Вони не створюють цінності, не творять культуру й історію, вони не захищають цю країну — якщо вже на те пішло. Ось і не треба свої забаганки приписувати тим ефемерним течіям, які в Україні тимчасові.
Розчулює щорічне «головна ялинка країни» на проросійському телеканалі «Інтер». Так, тих, хто дивиться в бік Росії, достатньо, але з чого вони взяли, що їх стільки, щоб стати центром чогось? Що ось це можна назвати головним у країні? Про що б не йшла мова. Ефект «95 кварталу» вже втрачає свої позиції, і це теж не центр. Ні культури, ні трендів, ні ідеології. Люди, що не знайшли себе в собі самих до 40, 50 і більше років, не здатні бути кимось, за ким піде нація. Та не здатні визначати щось від її імені. Вони і сенсу цього слова не знають. Взагалі, це те, що можна назвати також модою, яка змінюється, іноді її вистачає лише на сезон.
Центр, він же ядро України — не там, і не те, що нам намагаються нав’язати. А хтось намагається в це повірити. Погляньте в очі тій частині ЗСУ, яка пройшла активні 2014-2016. Загляньте в душі матерів, чиї сини віддали життя за країну. Почуйте розповіді волонтерів. У них не буде ні слова про «хі-хі», «країну-повію», вони все прекрасно знають, ХТО ВОНИ. Цій частині народу України немає потреби шукати себе — вони себе знайшли в момент перших обстрілів нашої землі агресором.
Може, новий рік принесе хоч маленькій частині тих, хто не визначився, хоч невеликий зсув у самосвідомості. Хтось скаже «я помилявся», хтось перестане сміятися і нарешті зробить щось гідне. Комусь стане соромно, а в когось прокинеться самоповага.
Нарешті, хтось зрозуміє, що ніхто ззовні, ніяка чужа країна і ніякий тимчасовий тренд не мають права вирішувати за нього: бути йому українцем на власній землі, або деградувати.
